Дванадцятий сезон
головного конкурсу Орінго "Срібна Мрія" і третій сезон під час повномасштабної війни вийшов добрим та лагідним, бо мистецтво має створювати важелі для досягнення рівноваги. Попри усе ми продовжуємо й не перестаємо підтримувати світлу оазу творчості, щоб вам було куди повертатися з виснажливих сутінок поточної реальності.
З 83 ескізів, поданих на конкурс, до каталогу потрапляють вісім!
Ростіть, наші рідні. Хавортія з Донецьку, хлорофітум з Херсонщини, фікус з Харківщини; невчасні квіти на орендованих квартирах, напівзів’ялі саджанці, до яких нікому немає діла, – ростіть і буяйте нам на радість. Добрі руки українських квіткових феєчок потурбуються про вас, і на місці руїни повстане сад.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Перша крапля».
Сподіваємось, простий, але елегантний дизайн, зручна геометрія сережок дозволять срібним «Ґудзикам» надійно закріпитися у ваших серденьках. Адже у нашому стрімкому сучасному житті, де тенденції приходять і зникають миттєво, важливо знати, що щось залишається незмінним. Як от теплі спогади, які милі ґудзики дарують нам.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «З’єднати та утримати або на що здатні ґудзики».
Хто в дитинстві не мріяв про власну фортецю, чи палац, чи печеру – чарівне укриття від нудного світу дорослих, які не знаються ні на слонах, ні на удавах? Хто не будував щось таке незрозуміле, але затишне з ковдр і подушок, чи не зводив у лісі курені? Мрія про власний і трішечки казковий простір, який належить тільки їй, є, напевне, у кожної дитини. Будиночок на дереві – яскраве її втілення.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Зелений затишок».
Мрії збуваються — це не лише про те, як у сріблі оживають намальовані прикраси. А й про те, як неймовірна українська земля відновлюється після катастроф і трагедій. Ескіз конкурсної каблучки «Вітер змін» зʼявився на сайті у травні, приблизно через рік після руйнування Каховської гідроелектростанції. Як згадка про те, що час лікує. Адже саме тоді у водосховище потроху почала повертатися вода.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Куди дме вітер змін?».
Невелика фігурка журавля, що летить, нагадує нам, неголосно, але впевнено, про те, що політ – не так складно, як здається. Головне – не боятися, не здаватися і не слухати тих, хто каже, ніби крила – це непрактично, і пора б уже спуститися на землю. Якщо вам дані крила, не ховайте їх!
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Лети, журавлику!».
«Сокіл – один із наших національних птахів... Український сокіл олицетворяє бойовий дух, наших воїнів на війні». Невеликий каф вміщує в себе безліч смислів та емоцій. Історія, яку він розповідає, – про хоробрість і шляхетність, про світло, що неодмінно переможе темряву, про багато століть історії, що стоять за символом сокола і за людським прагненням до світла.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Шляхетний птах».
Здавалося б, це такий звичний образ, коли говорять про поєднання непоєднуваного. Вода і вогонь, вогонь і вода. Хто сильніший, хто потужніший, невідомо, і вони все сперечаються і пирскають парою поміж собою… Але тим цікавіше спостерігати, як звичні метафори виходить по-новому обіграти у мистецтві.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «Елементарна магія».
Ось струмочок розпеченого срібла застигає в завчасно підготовлених оковах, твердіє, втрачає пластичність, але разом з цим міцнішає. Йому до вподоби нові стрімкі лінії та гладенька поверхня і у відповідь срібло випромінює сотні відблисків, ніби підкреслюючи кожен свій вигин. Так само як колись застигали потічки води всередині крижаної печери, підкорюючись змінам температури та тиску.
Детальніше про прикрасу читайте в есе «В крижаній галереї вічності».
