Ось і ще один тиждень лишився тільки у наших спогадах та архіві… Час іноді спливає так швидко, що хочеться зупинити його, як кадр у кіно: наблизити, роздивитися, ще раз пережити та відчути смак.

Хто зна, можливо, колись подорожі в часі й стануть здійсненими, але поки вони доступні нам лише у двох видах: у книжках і фільмах (здебільшого похмурих) та у власній уяві. Ось вона – необмежена нічим. А якщо раптом уяву треба буде трішечки підживити, на допомогу завжди готовий прийти Орінго. Вишукані прикраси, що відсилають до Середньовіччя, Ренесансу чи ар-деко; ваші втілені спогади про найкращі миті життя; двері до улюбленої книги; портали в усі часи – наша машина часу працює безвідмовно!

А цього тижня ми плануємо додати до каталогу ще срібномрійних прикрас: одна допоможе вирушити в уявну подорож у минуле історичне, друга – у світ, створений людською фантазією, ну а третя – узагалі позачасова...

Готові вирушати до пригод разом із нами? 

 

 

Понеділок, 8 грудня

Есе Олени Маслової «Запрошення до саду»

День Мандрівника у часі відзначаємо з Женею.

Віртуальні шляхи назустріч справжній красі торує Оля.

 

 

Вівторок, 9 грудня

Куди веде кам’яне коло? Зазирає у бурштин сторічь Оля.

Юність кастильської Королеви досліджує Анастасія.

 

 

Середа, 10 грудня

Продовжуємо срібномрійні прем’єри!

 Відправимося у загадковий період Джьомон з Олею та Женею…

 

 

Четвер, 11 грудня

 … Надихнемося енергією гір та потоків з Талою…

 

 

П’ятниця, 12 грудня

 … І дозволимо собі трохи елітної радості з Оленою!

 

 

Якщо вже говорити про подорожі в часі, то зізнаймося щиро: кому з нас не кортіло бодай інколи опинитися десь в іншому місці чи іншій клітинці календаря? Втекти в тепле й затишне минуле, де сонце яскравіше, а яблука – солодші.А втім, що буває після такої втечі, чудово описав пан Жадан:

 

... Ти маєш жити там, де ти маєш жити, і не питай чому.

Якщо ви всі прорветесь і уникнете облав,

якщо загубитесь у чужих містах,

ви все одно не зможете бути щасливими там,

де вас ніхто не чекав.

 

Вигнання завжди обертається тишею на вустах.

Я розумію, що ти не хочеш жити між бід і пожеж,

розумію, що тобі заважає кожна з моїх загорож.

Можна втекти від мене, але від себе ти ж не втечеш.

Та й від мене, якщо відверто, не втечеш також.

 

Тож лишаємося у Харкові – і працюємо для радості та перемоги. А замість втечі заплануємо довгу мрійливо-уявну подорож – звідки можна повернутися, збагативши душу.

 

Ювелірний дім Орінго:

прикрашаємо, дивуємо, тішимо

і створюємо особливі виміри.