Підробки, шахрайства, містифікації... Усі ми розуміємо, що все це і погано, і незаконно. Однак часом - неймовірно красиво  А чи може таке бути, щоб підробка за рівнем змагалася з оригіналом або навіть перевершувала його?

Ми звикли, що підробки - це щось не дуже хороше, те, що робиться лише для наживи. Але буває й так, що вони створюються з любові до мистецтва - вельми своєрідної, але все-таки любові. Мабуть, вона й одухотворяє ті твори, які за іншого розкладу були б банальними підробками, однак стали геніальними містифікаціями.

Тож розпочнемо нашу казочку про справді чудову "Вечерю в Еммаусі", картину авторства Генрікуса ван Меегерена. Генрікус ван Меегерен - геніальний художник, який народився не в тій епосі. Його життя і творчість припали на першу половину XX століття, а от талант був родом з XVI. Жахлива розбіжність з епохою визначила його кар'єру - ван Меегерен став фальсифікатором, а його шедевр технічно вважається підробкою, хоча не в кожен оригінал вкладають стільки праці й любові. 

ван Меегерен - ймовірний автопортрет

Жив-був у Голландії молодий художник ван Меегерен, що понад усе на світі любив мистецтво старих голландських майстрів - Гальса, де Хоха, Вермеєра... Був він не лише талановитим, а й дуже терплячим та старанним, техніку старих майстрів знав досконало і з її допомогою писав власні картини. Хто побачить - не повірить, що таке можна створювати у XX столітті. Однак, як не дивно, незважаючи на майстерність, роботи ван Меегерена не користувалися ані популярністю, ані попитом. Критики дивилися на них зверхньо і називали вторинними і неоригінальними, що й зрозуміло, бо на той час у моді були авангард і кубізм, і "занадто реалістичні" роботи ван Меегерена просто ніхто не розумів. А Меегерен, в свою чергу, не розумів сучасних течій у мистецтві, вважав їх "сільськими" і халтурними. Справді, страшна праця - кубики та палички малювати! Спробували б, як Вермеєр... Одним словом, наш герой і знавці живопису не порозумілися. Здається, Меегерен вважав, що весь сучасний світ його не розуміє, отож задумав світові витончену художню помсту. Він вирішив створити ідеальну підробку - і вклав в це усю душу.

Багато років наш герой у тонкощах вивчав старовинні техніки. Навчився виготовляти автентичні фарби з мінералів. Сам зробив собі набір пензлів із борсукової вовни. Придумав змішувати фарби з бузковою олією, щоб вони не вицвітали і не жовтіли, до речі, через це в його майстерні постійно сильно пахло бузком. Розробив технологію запікання картин у печі для швидкого затвердіння фарби й утворення кракелюрів - характерних тріщин на картинах. Зазвичай кракелюри утворюються з часом, але ван Меегерен придумав, як цей час прискорити. До 1936 року він завершив свій справжній шедевр - "Вечеря в Еммаусі", масштабне полотно, яке зображує явлення Христа апостолам після воскресіння. Картина була написана в стилі Вермеєра, за всіма ознаками виглядала як робота Вермеєра і навіть технічно створювалася за допомогою матеріалів епохи Вермеєра... Ван Меегерен віддав картину своєму другові, "по секрету" розповівши, що виявив раніше невідомий оригінал великого майстра... І гра почалася! 

Картину оглянуло безліч маститих мистецтвознавців, її досліджували професійні реставратори - і всі як один заявили, що це Вермеєр! Громадськість була в захваті, картину виставили в Роттердамському музеї, де вона моментально стала серцем експозиції. Зрештою її купили у ван Меегерена за 520 000 гульденів! Нашому герою цього вистачило на власний особняк  Але справа була не в грошах, як ми розуміємо, а в принципах... А в цьому сенсі ван Меегерен був більш ніж задоволений. Він обдурив цілу країну!

Щоправда, коли почалася Друга світова війна, талант стилізатора ледве не коштував ван Меегерену життя. Під час нацистської окупації Герінг обміняв 137 картин з особистої колекції на полотно "псевдо-Вермеєра", яке радісно відвіз до Берліна. Однак після війни на ван Меегерена чекали не почесті за порятунок мистецького багатства країни, а суд і вирок за співпрацю з нацистами. Уся країна була переконана, що він віддав Герінгу оригінал Вермеєра і нашого героя засудили до розстрілу... Однак він зумів переконати суд, що насправді картина була створена ним самим, і навіть намалював спеціально для суду "псевдо-Вермеєра". Звинувачення зняли, добре ім'я ван Меегерена не постраждало. А його картини стали нарешті цінуватися як самостійні художні твори.

Майстер за працею. За спиною у нього "Христос і фарисеї", робота, яка врятувала його від страти

Логічне і цікаве запитання - а чи дізнався про обман Герінг? Так. Щоправда, за специфічних обставин - чекаючи власного вироку в замку Шпандау. Прочитавши в газеті про процес над ван Меегереном, він сказав: "Не може бути, щоб на світі не залишилося порядних людей" 

Що ж відрізняє підробку від оригіналу і чи може одне перетворитися на інше? Мабуть, справа тут одразу в кількох речах - по-перше, талант, по-друге, щире бажання створити нове, по-третє - і це найважливіше - любов до своєї справи. Усе разом складається в шедевр, навіть якщо задумувалося щось інше.

Ольга Орінго