Що я можу розповісти про Поттеріану? Дуже багато і майже нічого. На відміну від тієї частини нашої команди, яка цілковито захоплюється цим всесвітом чи від тих, хто книжок про Гаррі взагалі не читав, я знаходжуся десь в іншому вимірі. Отже, використовую дієве закляття Апареціум, щоб проявити приховані чари та потаємні слова…

Перше пришестя. Перед очима з’являється гаряче літо 2000 року, коли я вщент замордувала книготорговців з Балки (харківський книжковий ринок, якщо хто не знає), щоб мені привезли нову книжку про Хлопчика, який вижив. Прочитала навесні в якомусь з журналів анонс і зрозуміла, що таке нам з Антоном це точно треба, тому чіплялася до усіх знайомих перевізників.

І ось нарешті в черговий забіг в наш Косий провулок знайомий бородань підморгнув мені та витяг з-під пошарпаної мантії невелику книжечку, яку тільки-но сьогодні привезли. 

На біса саме вона мені була тоді так потрібна, пригадати складно… Той рік був для мене дуже поганий, з самого початку суцільні поминки по дорогим людям та великі катаклізми, до чого не доторкнись, а я ніби навіжена місяць бігаю зі своєї друкарні біля Держпрому вниз на Клочківську до книгарів. Можливо, мені хотілося заспокоїтися та потішити Антона, створити щось тепле та затишне для розмов, а може й я це зараз вигадую — потрапляючи на орбіту магічних історій дуже легко сприймати уявне у якості справжнього. 

Але день, коли принесла книжку додому, пам’ятаю чітко: показала Антону і сказала, що віддам, як тільки прочитаю — завжди усі дитячі книжки читала першою, та не з бажання контролювати чи перевіряти, а щоб бачити, які до них книжки, фільми та ідеї можна приєднати потім. Книжка мене й дійсно захопила: прочитала її за три години та залишилася задоволеною, як самим текстом, так і безліччю можливостей, які відкривалися у пошуку філософського каменя. Антону теж сподобалося і наступну ми вже чекали разом.

Дуже прикольно бути в чомусь першими…  Перші півроку ми володіли таємними знаннями — в оточенні ніхто Гаррі Поттера не читав. 

Перший том Поттеріани взагалі був не надто популярним: довго траплявся мені на очі трохи припавший пилом хлопчик в окулярах на прилавках Балки, а знайомі продавці, хто повівся на мої підстрибування, дивилися не дуже добре. Та раптом усе змінилося — в 2001 році приїхала «Таємна кімната» і усі навколо почали читати й обговорювати Поттеріану.  

Потім щороку виходило по книжці, Гаррі зростав і зростав Антон. Це мабуть ще один особливий момент, з яким одноліткам Незалежності пощастило: вони зростали разом з Гаррі Поттером та його друзями. Так, було багато інших книжок, і в чомусь Адріан Моул чи персонажі Роальда Даля зробили не менше для формування особистості (до речі, чому англійцям так вдаються «романи виховання»?). Та Джоан Роулінг своїм чарівним пером створила не лише казковий всесвіт, а й реальну історію про людину, яка чесно досягла всесвітньої відомості, просто щоденно ретельно працюючи над своїм задумом. На відміну від авторів багатьох популярних книжок, які тоді теж виходили великими накладами, Роулінг вдалося неможливе — провести серед маглів культурну революцію. Незалежно від віку, ерудиції чи положення в суспільстві кожен знаходив у пригодах магів та маглів щось своє особисте.

Знайшла і я… Мені страшенно подобається авторка та її методи роботи. Так писати — це окреме мистецтво! Не хочу наразі заглиблюватися, якщо раптом в команді не копатимуть в цьому напрямку, то з мене — стаття. 

Друге пришестя книжок про пригоди юного Поттера відбулося тоді, коли права на видавництво отримала А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Якщо книги у звичайному форматі я ще якось пережила, хоча чула, що там дуже гарний переклад, то великі й гарно ілюстровані мене вхопили просто за серце. Там неймовірні ілюстрації, які можна роздивлятися просто для покращення настрою.

Усі п’ять томів маю в колекції, обожнюю їх гортати та вибірково перечитувати. А те, що надруковані вони були в харківській друкарні «Юнісофт» мене додатково тішить — Харків місто не лише залізобетонне й срібне, а ще видавниче та книгодрукарське. Уявіть наскільки сповнений магічною силою п’ятий том, про Орден Фенікса, який надрукували теж у Харкові в 2022 році!  

Я б навіть сказала, пророчою магічною силою, на жаль:

«Річ у тому, - не дала йому договорити Герміона, - що зараз відбувається точнісінько те, про що попереджав Дамблдор. Минуло всього два місяці, відколи повернувся Відомо-Хто, а ми вже починаємо між собою гризтися. Навіть Сортувальний Капелюх закликає: будьте разом, єднайтеся...

- Але Гаррі вчора правильно сказав, - перебив Рон. - Якщо це означає, що ми повинні єднатися зі слизеринцями... то дідька лисого»

Орден Фенікса — одна з моїх найулюбленіших частин. 

І пришестя третє — червоний «Філософський камінь», який я купила виключно для занять англійською. В мене вже були ілюстровані книжки англійською, але то ж великі та важкі, а така щоб в наплічник і не шкода було підписувати слова… 

Досі не облишає думка, що треба було почекати свій факультет, щоб навчання рухалося легше — до популярного Грифіндору мене Капелюх точно не послав би, а так нібито поцупила чужий підручник. Але не було тоді в продажу потрібного мені жовтого чи синього, з факультетів, які засновані чарівницями, а не чарівниками… Ех, мабуть тому й ніяк не довчуся до нормального рівня (заспокоїла себе Оленка ). 

Ось і все, що варто було проявити для вдалого початку тижня, а про інше — трохи згодом.

Помах чарівної палички, Вінгардіум Левіоса! Полетіло!

ОМ