У березні 1938 року Барселона не спала. Мешканці старовинного міста з тривогою дослухалися до звуків: з неба, на мирні будинки, доки, музеї й собори летіла смерть... Тривога не замовкала, нальоти повторювалися один за одним, виснажуючи й лякаючи...
То було перше в історії "килимове" бомбардування - досить сумнівне досягнення прогресу, з яким довелося познайомитися Барселоні. Історія її руйнування виглядає до болю знайомою: італьянські бомбардувальники скинули на місто 44 тони бомб, намагаючись досягти суттєвих руйнувань й залякати мешканців. Оголошеними цілями бомбардування були військові склади, заводи та порт, але насправді бомби летіли в житлові квартали, на пам'ятки архитектури і пляжі... Добре відома нам з вами риторика
Аерофотозйомка з італійського бомбардувальника: вибухи в Готичному кварталі та на площі Каталонії
Центр Барселони, плакат "Сім місяців війни"
Вибух на ринку
Барселону намагалися зтерти з карти світу, щоб підштовхнути до капітуляції, зломити волю міста, яке зберігало вірність законному уряду іспанської республіки в його протистоянні бунтівному генералу Франко і його союзникам - Гітлеру і Муссоліні; як писав італійський командувач, "Необхідно створити [шляхом повітряного бомбардування] відчуття негайного терору у ворожого населення, безперервно знищуючи міста, міські центри, всі джерела життя і піддаючи їх кошмару, від якого вони не зможуть прокинутися і який змусить їх здатися".
Очікуваними були й подальші події: барселонці й не думали здаватися. Вони ховалися в метро та підвалах, обмінювалися новинами... а потім виходили й шли у свої дома, до свого життя: розбирати завали, вдосконалювати бомбосховища й дослухатися до музики з невмирущого кабаре "Млин". Барселонська юмористична газета L'Esquella de la Torratxa писала: "Незважаючи на варварські вибухи в Барселоні, L'Esquella не втратила свого сміху - це теж непоганий спосіб показати зуби". До речі, саме з ініціативи звичайних мешканців з початку війни в місті було створено 1300 бомбосховищ, які були здатні вмістити практично все населення Барселони - це допомогло суттєво зменшити кількість жертв...
Барикади біля кабаре "Млин" (Molino)
Громадяни розбирають завали після бомбардування
Будування бомбосховища
Втім, горя все одно вистачало. У своєму романі "Пам'ять - це ти" Альберт Бертран Бас, іспанський письменник, показує наслідки бомбардування очима хлопчика, якого ця війна осиротила:
"Бомбардування кілька місяців тому сильно зруйнували місто. Якийсь снаряд розірвався поруч із моїм будинком, частина фасаду обвалилася на тротуар. На купі уламків валялися пропагандистські листівки. Очевидно, франкісти заручилися підтримкою фашистських Італії та Німеччини. Як могли наші співвітчизники дозволити іноземцям бомбити наші міста?! Нальоти італійської авіації були жахливі. Барселону використовували як випробувальний полігон.
Серед сміття я впізнав фрагмент лампи, що стояла у нас у вітальні. Мама її любила. Я зібрав уламки і зашкутильгав угору сходами. Щоб увійти до квартири, я просто ступив через поріг, дверей не було. Невже війна точилася просто у нас у вітальні?"
Дитячий малюнок тих часів
Бомбардування Барселони стало широко згадуваним в літературі та історії. Вінстон Черчилль в своїй промові «Це був їхній зоряний час» наводив як приклад «хоробрих мешканців Барселони», які навіть після важких обстрілів змогли «підвестися й іти уперед».
Наразі над Барселоною сяє сонце, тисячі туристів оглядають Храм Святого Сімейства, прогулюються бульваром Ла Рамбла, зачаровуються генієм Гауді та незрівнянною красою старого міста. Барселоною захоплюються, їй присвячують пісні, романи й прикраси, та й недарма. Це місто змогло ожити й наочно показати усьому світові: зло може руйнувати, та воно безсиле перед потужною силою відновлення.
Сережки та каблучка "Барселонські етюди"
Ольга Орінго
Loana
Сб, 20/04/2024 - 22:46