Живопис буває дуже різним. І далеко не завжди його завдання - тішити погляд і мати гарний вигляд. Іноді митці прагнуть до кардинальної зміни поняття красивого! Саме до таких відноситься і творчість Давида Бурлюка, мабуть, найепатажнішого художника України.

Так, почекайте, хіба України? Кому знайоме ім'я Бурлюка, ті, напевне, чули про нього як про основоположника російського футуризму. І тим не менше Бурлюк був нашим співвітчизником, ба більше - уродженцем Харківської області! Усе свідоме життя він вважав себе українцем і вельми пишався своїм походженням із роду запорізьких козаків. Уже згодом, після смерті Бурлюка, його ім'я і слава були привласнені сусідньою країною - втім, нічого дивного. Вона примудрилася привласнити собі футуризм цілком, чого вже там про якихось там художників говорити...

 “Прихід весни та літа”

Гаразд, годі про неприємне, давайте краще познайомимося ближче з Давидом Бурлюком, художником, поетом, татарсько-запорізьким футуристом (за його власними словами), главою Земної Кулі (за одностайним рішенням колег-футуристів)... Ну і просто видатною особистістю. А ще гордим володарем скляного ока! Так, це важливо.

Отже, все починається якраз зі скляного ока. Ним юному Давиду замінили справжнє. Річ у тім, що в дитинстві Давид, майбутній художник, якось раз побився з братом Миколою, майбутнім поетом. І Микола, майбутній поет, вельми невдало вдарив майбутнього художника в око. Око довелося замінити. Здавалося б, який там живопис із подібними вихідними даними, однак не тут-то було. Давид малював багато, охоче, що попало, у школі навіть отримав прізвисько "художник"; у шістнадцять років вступив до художнього училища в Казані, потім продовжив навчання в Одесі. Малював так багато, що вчителі його сварили - мовляв, із такою швидкістю тільки на фабриках штампують. Наприклад, на літній практиці - менше трьох місяців - Давид примудрився намалювати 350 етюдів! Самі порахуйте, скільки це було етюдів на день.

Давид Бурлюк

Навчання закінчилося, Давид Бурлюк став дипломованим художником. А що потрібно художнику, крім диплома? Свій стиль, звісно ж! І Бурлюк взявся цей самий стиль відчайдушно шукати: у реалістів, у примітивістів, у кубістів, імпресіоністів... якщо подивитися на його картини різних років, то нізащо не повіриш, що малювала одна людина. Хіба може одна людина писати одночасно і дніпровські пейзажі, і абстракції, і портрети в кубістському дусі, і ще багато чого? Ну, звичайна людина, припустимо, не може. А майбутній глава Земної Кулі - дуже навіть.

Хоча, будемо відверті, для глави Земної Кулі всі ці ваші реалізми та імпресіонізми - це якось дрібно і нецікаво. Інша справа футуризм! Кути, фігури, геометрія, колір, перукар без голови, козак Мамай у стилі фрески, трикутна весна психоделічних відтінків! Втомившись і занудьгувавши від довгих пошуків, Бурлюк прийняв єдино правильне рішення - створити стиль самому. 

“Перукар без голови”

А око? А що око? Воно анітрохи не заважає. Навіть навпаки: хай буде вам відомо, що якщо дивитися на світ одним оком, світ стає плоским. Розумні вчені називають це бінокулярним зором і стверджують, що одноокому художнику буде дуже важко працювати - об'єму ж він не бачить. Але одноокий художник рішуче заявляє: нісенітниця це все! Об'єм для ретроградів - майбутнє за кольором, формою і максимальною нереалістичністю того, що відбувається на полотні. Між іншим, скляне око сприяє особливому баченню світу, у всякому разі, за словами Бурлюка. До слова, цю свою особливість він навіть підкреслював лорнетом. Заздріть, бінокулярні панове!

Ах так, ми мало не забули про Голову Земної Кулі. Вражаючий титул, правда? Давид Бурлюк був одним із кількох десятків його гордих носіїв, які всі разом складали Товариство Голів Земної Кулі. Ідея Товариства належала другові й колезі Бурлюка, поетові Велімиру Хлєбнікову, який мріяв створити міжнародне об'єднання поетів і художників, яке б працювало над гармонією у світі. За початковим планом до нього мало входити 317 осіб. Чому саме стільки? Навіть не питайте, це особлива футуристська нумерологія. Бурлюк поділяв гордий титул із такими видатними особистостями, як Казимир Малевич, Рабіндранат Тагор і Герберт Веллс. Так-так, усі вони теж були Головами Земної Кулі!

“Козак Мамай”

За початковим планом, Голови мали працювати над підвищенням рівня краси та гармонії у світі. Як вони це робили? Ну, насамперед, ламали ті канони краси, які вже були! Оскільки класична краса світ рятувати не квапиться, слід придумати нову! І футуристи енергійно взялися до праці; Бурлюк, звісно, був у перших рядах і прославився як найвідчайдушніший і невтомний борець зі старими канонами естетики. Чого він тільки не робив: публічно читав вірші з розмальованим обличчям і лорнетом на скляному оці; збирав колажі зі сміття, фанери та шестерень; писав нарочито некрасиві й епатажні вірші ("краса - блюзнірська погань", "зірки - черв'яки, п'яні туманом"); видавав ілюстрований альбом "Дохлий Місяць" і багато чого ще.

До речі, чи знаєте ви, що саме Бурлюк вигадав заклик "скинути класиків з пароплава сучасності" (який потім у нього вкрали більшовики-пропагандисти і, зрозуміло, перебрехали сенс)? А ще Бурлюку належить знаменитий скандальний маніфест "Ляпас громадському смаку", назва якого стала мало не приказкою. Маніфест цілком відповідав назві і викликав жахливий скандал, на превелике задоволення Бурлюка.

“Українці”

Епатажний, яскравий, зухвалий, Бурлюк завжди опинявся в центрі уваги, неважливо навіть, якої. Люблять - прекрасно, лають - ще краще! Але він зовсім не очікував, що настануть часи й умови, коли він стане зайвим, незрозумілим і навіть небезпечним. Так-так, сталася революція, владу захопили більшовики. Люди вони були, як відомо, прості, у цій вашій естетиці не розбиралися, футуризму не потребували, а футуристів і поготів. Бурлюк утік до США, якийсь час жив там нелегально, потім освоївся, обжився і навіть почав творити по-новому. Насправді йому дуже пощастило: він зумів знайти своє місце в новій країні, повернутися до творчості, заробити визнання... Бурлюк прожив довге, цікаве життя і помер у більш ніж поважному віці - 83 роки. Залишив після себе безліч картин, віршів, скандалів, епатажних витівок, творчих авантюр і, між іншим, вдячних учнів.

Женя Орінго