Коли на черговій сесії клубу Екслібрис ми обговорювали, якими мають бути майбутні срібні образи, логічним та ніби безумовним здавалось те, що серед таких має бути місце для казки. Адже в темні часи, як ніколи, хочеться перемоги добра над злом.

Казка приваблює своєю чесністю та відкритістю, простотою сюжетної лінії та зрозумілими персонажами. А ще ти точно знаєш, що хоча з останніми рядками магія закінчиться, та в серці залишаться приємні спогади від часу, проведеного в світі фантазій. Нам дуже хотілося, щоб один із таких спогадів став цілком матеріальним, отримавши втілення в сріблі. Тож вибір впав не на мінливі чари чи якісь фантастичні чесноти, а на доволі серйозне уособлення сили, міці та відваги — на булаву Котигорошка.

Для тих, хто трошки позабув шелестіння сторінок дитячих казок, нагадаю, що ми маємо справу майже з національним героєм.  Ось так про нього відгукується авторка ескізу Марина Володимирівна Maryna:

«Добрий, працьовитий, не жадібний, сильний, мудрий – перелік чеснот простого українського парубка малює дітям взірець, який вартий наслідування. До речі помітила, що саме в українських казках розум та працьовитість – це чесноти першого порядку.  Мабуть, були праві ті, хто писав що казки несуть головні цінності народу, що їх переказує».

А це лише один з багатьох описів у тексті казкового твору:

«Росте та й росте той син, як з води, — не багато літ, а вже великий виріс. Одного разу батько з сином копали колодязь, — докопались до великого каменя. Батько побіг кликати людей, щоб допомогли його викинути. Поки батько ходив, а Котигорошко узяв та й викинув. Приходять люди, як глянули — аж поторопіли, так злякались, що в його така сила, та й хотіли його вбити. А він підкинув того каменя вгору та й підхопив, — люди й повтікали».

Характерні риси героя – його міць та силу, підсилено геть юним віком. Бо перед нами по суті хлопчина, що був вимушений раніше подорослішати, змужніти та прийняти бій зі Змієм. Такий собі дедлайн по-українськи: коли жив собі і планував безтурботне майбутнє, будував молоду країну, аж раптом прийшлось прокачувати бойові навички, щоб надавати по зубах оскаженілому сусіду.

Але магія не всесильна, ось і у чарівної Котигорошкової горошини виявилися свої недоліки. М’язи від неї ростуть як бур’ян, тільки встигай одежу перешивати. Проте серце і душа не поспівають за тілом, тому наш кремезний герой залишається добрим та довірливим, наче дитина. Чому постійно і стикається із людською підступністю, заздрістю та обманом навіть від найближчих людей. Тобто все, як у справжньому житті — лячно, але весело й енергійно.

Звісно, як і завжди трапляється в українських казках, добро, розум та чесність перемагають. Котигорошкові в цьому допомагає його вірна зброя — булава.  Дивлячись на підвіс та сережки «Котигорошко», розумієш, що маєш справу з мініатюрами справжньої бойової палиці із шипами та насправді отримуєш вельми сильний амулет, що працює на захист. А ще вони дуже грайливі та трішки бешкетні.  Тож познайомимося ближче із новинками каталогу! Так, у нас сьогодні велика прем’єра кількох прикрас — ви ж пам’ятаєте, що зараз ми у казці, тож можливі усілякі дива?

Прикраси «Котигорошко» виявилися неабияким центром уваги для всіх, хто брав участь у процесі. По-перше, цікава сама ідея поєднання фактурної поверхні срібла, ще й так щиро прикрашеної гострими зубчиками, із гладенькою перлинкою. Кожен вигин, кожна рисочка створювалися вручну ювеліром Павлом Манюком.

І на відміну від казкової зброї, нашому майстру не прийшлось нічого переробляти. Булава одразу вийшла міцною та вагомою, якою і має бути палиця, що виборює справедливість. Так, сережки наділені всіма цими чеснотами в подвійному розмірі і важать 15г. Та це той самий випадок, коли експерименти зі зменшення ваги йшли в розріз з самою ідеєю, збереженням автентичності і міняли прикрасу до невпізнання. Але ми зробили все для того, щоб ця магічна зброя не стала випробуванням для своєї власниці, тому верхівка сережок вкрай комфортна та збалансована. Не кажучи вже про те, що перед нами сережки-трансформери та, навіть поклавши булави на відпочинок до скриньки, можна не сумніватись в тому, що цілісність образу збережеться — за це відповідають зубчики, якими прикрашено верхівки.

По-друге, ми доклали зусиль, щоб створити насправді  унікальну добірку прикрас, що можуть комбінуватись одна з одною в різноманітні способи. В каталозі з’являться й верхівки «Шипастики», тож можна вже починати складати власний сет:
- підвіс за бажанням можна вдягнути на сережку і отримати асиметричну пару, що неодмінно приверне увагу та вразить своєю незвичністю;
- і навпаки, придбавши пару сережок «Котигорошко», можна зняти одну з підвісок та надягти на ланцюжок.

Про варіації використання всього набору прикрас говорити не стану, бо хочу побачити їх у ваших фотозвітах. Проте розкажу про одну цікавинку. Якщо вдягти підвіс на «Шипастика», то булава повертається боком так, що одночасно видно її грізну сторону, та лагідну, перлинну.

І по-третє, прикраси «Котигорошко» викликали легке занепокоєння орінговців, бо до нас звертались з приводу тотожності ідеї майбутніх прикрас та розрекламованих в соцмережах виробів  — срібних каштанів з синтетичними місячними каменями. Чотири звернення поспіль спонукали нас уважно вивчити питання, та гадаю, ми розвіяли ваші сумніви — наші «Котигорошки» не мають жодних спільних рис з тими блакитними каштанами — ані в дизайні, ані в вартості.

Що ж до кольору самих горошинок, можемо запропонувати три варіанти перлів — білі, лавандові та чорні. І це ще один привід поекспериментувати із прикрасами, бо навіть у різнокльоровому оздобленні вони чарівні. Мабуть, тому що казкові, а можливо, ми змогли віднайти той символ, що зчитується на підсвідомому рівні та є впізнаваним без зайвих слів.

Чим би закінчилась народна казка, якби в Котигорошка була наша срібна булава? Скоріш за все, добро так само билося б зі злом, розум з обмеженістю, чесніть з підлістю, але тепер на світлому боці була б ще й краса. 

Наталія Орінго