Чи може біжутерія скласти конкуренцію ювелірним коштовним прикрасам? Що головне в аксесуарах — вартість матеріалів, з яких вони зроблені, чи майстерність дизайнера й приналежність до області мистецтва? А прикраса, виготовлена з поєднанням коштовних й некоштовних матеріалів належить до біжутерії чи ні?

На ці та інші питання спробуємо знайти відповіді, вивчаючи історію появи біжутерії, передумови розвитку цієї галузі та біографії видатних дизайнерів, які присвятили їй роки праці. Ми розпочинаємо цикл статей, в яких познайомимо вас з тими, хто надав перевагу не каратам, а варіативності та доступності. Це аж ніяк не «врятувало» дизайнерів біжутерії від міжнародної слави, впливових клієнтів та комерційного успіху. Та головне, що від цього виграло ювелірне мистецтво загалом.

Коли у 18 столітті відбулись перші спроби з виробництва синтетичних матеріалів, що імітують ювелірні камені, заміна коштовної сировини на більш доступну синтетичну мала риси фальшування. Особливо, коли дуже кмітливі ділки продавали імітацію за ціною дорогоцінного виробу. Та згодом синтетичні матеріали здобули шалену любов прихильників і на те були вагомі причини. На відміну від непередбачуваних камінчиків, що визрівали під землею, штучні матеріали вироблялись під контролем людини та вражали сталою якістю. На вставках зі скла, смоли, пластику не було тріщин чи включень, при їх виробництві можна було легко отримати потрібний колір, а потім надати  форму будь-якої складності. Вправно володіючи ювелірними техніками й залучаючи сучасні досягнення промисловості, дизайнер міг виготовити біжутерію, що майже нічим не поступалася коштовному аналогу, окрім вартості матеріалів та ціни самої прикраси. Які це були матеріали, як їх винайшли та які модні тренди вони започаткували у ювелірному мистецтві я розкажу окремо.

Сьогодні ж розпочнемо з історії Кеннета Джей Лейна, бо його підхід до творчості чудово демонструє головну ціль біжутерії — прикрашати і водночас бути доступною. Кеннет був бунтарем та нонконформістом, який змінив уявлення істеблішменту про біжутерію. Носити його прикраси зі штучними каменями та недорогоцінними металами мріяли як звичайні жінки, так і королівські особи. А власники коштовних колекцій від знаменитих брендів більше переймалися безпекою своїх прикрас KJL, аніж схоронністю діамантів. 

Саме принципом виробництва доступних прикрас з першокласним дизайном і  керувався Кеннет Джей Лейн, намагаючись одягнути у свої вироби якомога більше жінок.

Батьки Лейна не мали досвіду у ювелірній чи дизайнерський галузі, однак, в молодості Лейн вирішує опанувати мистецьку професію і поступає до Школи дизайну Род-Айленду. Отриманий фах допоміг йому влаштуватись дизайнером до взуттєвої компанії Genesco. Працюючи над декором чергової моделі жіночих туфельок він почав міркувати над створенням біжутерії. Тоді в комплект до ошатної пари взуття Кеннет виготовив сережки та ґудзики в тотожному дизайні, створивши тим самим цільний образ. Такі «капсули» одразу розмітали в універмагах, та виробництво було обмеженим, бо Лейн не сприймав своє захоплення як щось серйозне. Перевести перші спроби у більший масштаб допомогла участь Діани Вріланд, відомої модної редакторки, яка показала дрібнички Лейна в редакціях Harper's Bazaar і Vogue.

У 1963 році Кеннет Лейн запускає власну лінію біжутерії та починає отримувати перші замовлення, причому одразу від заможних клієнток.  Герцогиня Віндзорська,  Джекі Кеннеді, Ненсі Рейган­­, культові зірки Елізабет Тейлор та Одрі Гепберн мріяли замовити у Кеннета як оригінальні прикраси, так і копії власних коштовностей. Тримати вдома колекції вартістю в кілька мільйонів було небезпечно, а для візиту до банку перед кожним виходом у світ бракувало вільного часу. Тож представниці істеблішменту намагалися відтворити найдорожчі у всіх сенсах прикраси у біжутерії.

З цим пов’язано кілька цікавих випадків з практики Кеннета. Дизайнер Кароліна Еррера розповідала, як стала свідком пограбування під час відпочинку в будинку свого друга. В маєтку була чимала колекція коштовностей і після виявлення злому всі присутні турбувались саме про схоронність біжутерії бренда KJL.

Ще одна палка прихильниця Кеннета, колишня перша леді США Джекі Кеннеді, попросила його скопіювати намисто Махарані, подарунок від Аристотеля Онассіса. Але Кеннет жартома відповів, що неможливо скопіювати великі рубіни з оригінальної прикраси, бо в нього нема штучних каменів такої поганої якості.

Більш дешеві копії намиста Джекі з її дозволу надійшли в масове виробництво і згодом один екземпляр був помічений у серіалі «Династія»

Намисто Джекі Кеннеді зі штучних перлин із кришталевою застібкою від Кеннета Лейна

Знамените намисто Голлі Ґолайтлі також було виготовлено Кеннетом Лейном для героїні Одрі Гепберн

Та повернімось до головної, як казав сам Лейн, мети його творчості — донести свій ювелірний дизайн до всіх жінок. Якщо зі світськими левицями все зрозуміло, то де пересічні жінки могли купити прикраси Лейна? По-перше, сумісно з компанією Avon він створив окрему лінію прикрас, які продавались через каталоги в середині 1980-х років. Сьогодні ці вироби є ласою здобиччю для прихильниць вінтажу. Можливо, і у вашій скриньці є цей рідкісний скарб?

Також були окремі лінії прикрас для магазинів й універмагів залежно від класу крамниці. Клієнтки любили вироби Кеннета Лейна за їхню сучасність та актуальність дизайну, сміливість в оздобленні. Дизайнера нічого не стримувало у творчості й Кеннет натхненно поєднував різноманітні матеріали для отримання ідеального результату.  Коли його питали, в чому секрет енергійності його прикрас, він, апелюючи до своєї творчої свободи у виборі матеріалів, відповідав: «Я ювелір, а не гемолог!».

Наталія Орінго