Це не ігри. Тут усе серйозно. Серйозні зусилля, реальні драми, справжні перемоги і більш ніж вартісні медалі. Чи випадковою є перемога на Олімпійських іграх? Розмірковує Анастасія, надихають українці.

Насправді доля випадку часто визначає все. Хрусь — і ламається жердина. Секунда — і тенісист послизається на траві. Порив вітру — і стрілу несе в інший бік. Але олімпієць, за моїми спостереженнями, це той, хто просто не дозволяє випадку визначати долю. Він буде робити все, що від нього залежить, щоб переламати цей випадок. Або щоб створити інший, більш сприятливий. Використає всі обставини, напружить усі сили. Викладеться на всю. Не завжди це шлях до медалі — трапляється, що це просто шлях. До себе, до натхнення, до чогось більшого, ніж числа і каратність кружечка на грудях. Такі вони, олімпіоніки.

Цього року наші в Парижі: 68 жінок, 72 чоловіки. 23 дисципліни, з яких вперше в українській олімпійській історії — футбол, а вперше в історії взгалі — брейк-данс. Ми ще почуємо їхні історії, слова і враження. А поки згадаємо інші історії натхнення. Бо, мені здається, нам усім потрібні дорогоцінні приклади.

***

Батьки не хотіли, і тато був сильно проти, тому що він через це пройшов, він знає, який це важкий шлях — професійний спорт. Спочатку навіть, перші два роки, тато не ходив на замагання, коли я виступала. Просто боявся дивитися на це. Але вже потім це якось закрутилося, він втягнувся. І зараз уся сім’я живе цим спортом. Мені дуже пощастило, що мої батьки весь час разом зі мною.

Думаю, якщо б не вони, звичайно, я б себе відчувала дійсно самотньою.

Дзюдоїстка Дар’я Білодід, бронзова призерка Ігор у Токіо-2020.

Найскладніша робота на світі — це найкраща робота на світі. Procter & Gamble для Ріо-2016

***

Коли ми стояли перед виходом на помост, я хотіла тікати й ховатися, щоб мене ніхто не знайшов. Шум стоїть такий, що у тебе дзвенить у вухах. Ти намагаєшся зануритися у себе, щоб твій внутрішній маятник заспокоївся. Я бачила тільки снаряд і тренера. Я була ніби у власній бульбашці, крізь яку не проходив звук. Під час виступу я зірвала мозоль, рана почала кровоточити, я сама собі думала, що просочиться накладка і я не зможу виступити на брусах. Я закінчила вільні вправи, тренер Остапенко мене вітає: «Вітаю, ти друга. Зараз ще подивимося на китайську гімнастку…» Китаянка допустила кілька помилок і опустилася на шосте місце.

На Олімпійських іграх у США я вперше почула фразу «Слава Україні».

Гімнастка Лілія Подкопаєва, двократна чемпіонка та срібна призерка Ігор в Атланті-1996.

Велич доступна кожному з нас. Nike для Лондону-2012

***

Медаль на Олімпійських іграх — це не лише праця. Це і психологічна, і фізична робота, і суддівство. Певно, і трохи удачі має бути. Коли я виходив на бруси в день фіналу, встав на ваги — плюс чотири чи п’ять кілограмів після багатобор’я. Власне, не варто було їсти в «Макдональдсі». У мене тоді нічого не виходило. Я психонув і подумав, що буде як буде. Змагання я тоді не дивився, бачив тільки, як китаєць упав. Я одразу зрозумів, що моя задача — просто від початку до кінця пройти програму, не ризикуючи. В принципі, так і вийшло. Я зіскочив з брусів, приземлився і пішов.

Я знав, що переміг. 

Гімнаст Олег Верняєв, чемпіон та срібний призер Ігор у Ріо-2016.

Пишаємося бути спонсором того, як світ об’єднується. Samsung для Токіо-2020

***

Фарт у стрільбі з лука — не порожній звук. У нашому виді спорту переможець у кваліфікації рідко стає чемпіоном у фінальній частині. В олімпійських раундах іде гра нервів. Я дико нервував. Я невдало почав поєдинок, поступився корейцю двома балами. Десь змирився з програшем. Але миттю зібрався, вирішив не опускати руки. Можливо, Пак вважав, що перемога в кишені, тому розслабився в останніх вистрілах.

Врівноважений і холоднокровний спортмен може спокійно подумати та оцінити ситуацію.

Стрілець із лука Віктор Рубан, чемпіон Ігор в Пекіні-2008.

Усе, що потрібно — уже в тобі. Nike для Пекіну-2008

***

Я не знаю. Чесно, я ще не знаю, що сталося. Я не розумію, де я, я розумію, що я на Олімпіаді. Я дуже сподівалася. Я боялася, можу так сказати, що програю перший двобій, як було в Токіо. Є такі страхи… І я проходжу через них. І це просто доводить, що я українка, ось і все. Я сильна.

Я знаю, що я цьому радію. Я принесла хорошу новину хлопцям на передовій. Я хочу сказати про тих атлетів, які не змогли сюди приїхати — тому що їх вбила Росія. Безжально. І я присвячую це все їм.

Шаблістка Ольга Харлан, чемпіонка Ігор у Пекіні-2008, срібна призерка Ігор у Ріо-2016, бронзова призерка Ігор у Лондоні-2012, Ріо-2016 та Парижі-2024.

Дивіться, куди ми прямуємо. Nike для Парижу-2024

Україна воює. Україна здобуває медалі у Парижі, і поки що — зі зброєю в руках. Бо крім шаблістки Ольги Харлан, сьогодні срібну медаль виборов стрілець із гвинтівки Сергій Куліш. І це красиво. Це надихає. Тож нехай так буде і надалі.

Анастасія Орінго