Неможливо говорити про божевілля будь-якого роду й обійти при цьому увагою мабуть найхимернішу книгу всієї європейської літератури, зразок дивацтва, багатозначності та водночас найчистішого абсурду. Мова про "Алісу в Дивокраї", звісно ж!
Цей роман написаний математиком і проілюстрований політичним карикатуристом, він пародіює шкільне читання та пояснює концепції вищої математики, у ньому грають у крокет морськими їжаками та доводять головній героїні, що вона - змія... Навіть за сучасними мірками в романі Керролла коїться суцільне безумство, а вже у Вікторіанську епоху книжку й узагалі визнали скандальною, дивною та, до речі, такою, що не годиться для дітей!
На фото: підвіс "Чаювання в Країні Чудес"
За творчістю Керролла написано безліч робіт, дисертацій, статей. Повторюватися тут ми не станемо, інакше є ризик провалитися в кролячу нору міркувань і теорій, зовсім як головна героїня. Розповімо лише найдивніші факти про цей роман.
1. Льюїс Керролл, як відомо, був математиком і логіком. І в "Алісі..." він від душі розважається з різними логічними парадоксами. Під час Божевільного Чаювання Березневий Заєць і Капелюшник постійно граються із законами логіки та семантики: наприклад, пропонують Алісі випити вина, якого на столі немає (чи можна запропонувати те, чого не існує?). Або налити собі "ще чаю", хоча Аліса ще не випила жодної чашки (чи є сенс у фразі "ще чаю", зверненій до людини, яка чаю не пила?). Обидва приклади виглядають як нісенітниця, однак насправді ілюструють логічне та лінгвістичне поняття пресупозиції, грубо кажучи - немовленнєвих умов, за яких сказана фраза може бути істинною, та й просто осмисленою. "Випий вина" - осмислена фраза чи ні? А якби вино у них на столі все-таки було?.. ух, як усе складно! Не дивно, що книгу багато хто визнав зовсім не дитячою.
2. На початку своєї подорожі Аліса намагається переконатися в тому, що вона - це справді вона, і вирішує перевірити пам'ять, згадавши таблицю множення. От тільки множить вона якось дивно: "Отже: чотири по п'ять дванадцять, чотири по шість - тринадцять, чотири по сім - ой, так я ніколи не дійду до двадцяти!". Звідки в неї такі дивні результати? Чи в божевільній країні й математика божевільна?.. Насправді все простіше й цікавіше: Аліса множить у різних системах числення! 4х5 - справді 12, якщо основа вашої системи числення - не десятка, а 18. Так само приклад 4х6 = 13 справедливий, якщо основа рахунку - 21. Якщо рухатися далі в тому ж дусі, то в наступному прикладі Аліса користуватиметься системою числення з основою 24, і відповідь у неї буде... якою? Правильно, 14! Тож вона має повну рацію, йти до 20 їй довелося б півкниги.
3. В одному з розділів Аліса розмовляє з Голубом, і той їй явно не довіряє. Але чому? Тому що Голуб вважає, ніби Аліса - змія! Ба більше, він їй самій це переконливо доводить, застосовуючи закони математичної логіки. Дивіться самі: усі змії їдять яйця. Аліса сама розповіла Голубю, що снідає яйцями. Отже, Аліса, за словами Голуба, "теж свого роду змія"... Насправді, Голуб припускається дуже частої логічної помилки, яка називається розумним терміном "софізм складеного середнього терміна". А на практиці виглядає саме так: змії їдять яйця - дівчатка їдять яйця - отже, дівчатка - змії. Так відбувається, якщо, за прикладом Голуба, зловживати узагальненнями: тоді на змію хто завгодно може перетворитися!
На фото: брошка "Чеширський кіт"
4. У романі Керролл розважається не тільки з математикою, а й з мовою. Зрештою, він був ще й лінгвістом! Звідси стільки неологізмів, ігор зі словами, переробок і пародій на популярні вірші та інших перекладацьких кошмарів. Різні перекладачі справляються по-різному, але, мабуть, найоригінальніше впорався Ар'є Лів Смятіцкій, який на початку XX століття перекладав "Алісу..." на іврит. Він переписав усі пародії та каламбури, замінивши англійські вірші та пісні... біблійними текстами! Наприклад, у його перекладі персонажі розмовляють переробками псалмів і Пасхальної Агади. Ба більше, Чеширський кіт у перекладі Смятіцького їсть млинці на Хануку, а Березневий Заєць перейменовується на Зайця Нісана (нісан - перший місяць весни в єврейському календарі). І без того божевільний роман стає ще божевільнішим! Можна по-різному ставитися до таких вольностей, але в будь-якому разі такий переклад точно запам'ятається!
5. Класичними ілюстраціями до "Аліси..." вважаються ілюстрації сера Джона Теніела, відомого британського художника, гравера і... політичного карикатуриста. Сер Теніел багато років працював із сатиричним журналом "Панч", створюючи для нього гострі та злісні карикатури, і взагалі був останньою людиною, яку можна було б уявити ілюстратором "Аліси..." . Проте він узявся за цю справу і створив безліч гравюр для обох книг про Алісу. Свої ілюстрації він рясно доповнював історичними та політичними відсиланнями, а в "Алісі в Задзеркаллі" навіть зобразив сам себе в образі Білого Лицаря!
А що ви думаєте про цей класичний "божевільний" роман? Читали ви його в дитинстві чи вже в більш дорослому віці? Чи багато його загадок вам вдалося розгадати?
Женя Орінго
