Сьогодні наука не стоїть на місті й чим далі сягає людський розум, тим частіше відривається від реальності цивілізація. Людству зручно підміняти сенси, особливо якщо це обіцяє неабияку фінансову вигоду. Сьогодні про крихке підґрунтя та туманне майбутнє індустрії лабораторних діамантів.

Спочатку трохи історії, без якої картинка не буде повною. Отже, перші вдалі спроби виростити діамант в штучних умовах датовані серединою минулого сторіччя. Трейсі Холл, хімік компанії General Electric (GE) створив першу партію таких алмазів у 1954 році. Він брав крихітні затравкові алмази й за допомогою стрічкового преса високого тиску при температурі 1600 С вирощував з них більші взірці. За сировину для побудови кристалічної решітки використували графіт,  розчинений у розплавленому залізі, нікелі та кобальті. Внаслідок цих перетворень виходили доволі невеликі камінці з коричневим або сірим відтінком та купою включень. Та це не було проблемою, адже їх створювали саме для промислового використання.

Вчені мріяли за допомогою цих камінчиків створити напівпровідники нового покоління, надшвидкі комп’ютери й апарати МРТ завбільшки з телефон та ще багато чого технологічного й новаторського. Але згодом про це прийшлось забути. В 1970-х завдяки розвитку технології в лабораторіях «виріс» новий врожай гарних, прозорих камінчиків, які було не відрізнити від природних алмазів неозброєним оком. Це були камені ювелірної якості. Винахідники, усвідомлюючи, що мають ключ до легких грошей, вирішають використати ринок дорогоцінних каменів, аби заробити кошти для своєї «великої» мети — масштабного виробництва промислових діамантів.  Але вони не зважили на слабкість людської натури. Більшість першопроходців в галузі синтетичних діамантів вирішили, що нема сенсу йти далі, коли можна розбагатіти тут й зараз. Так жага легких грошей перемогла велику мрію.

Удосконалені технології полегшили виробництво штучних діамантів: тепер фахівці отримували необроблені камінці вагою до 12 каратів (за умови вдалого огранювання з такого взірця можна було отримати діамант діаметром до 14 мм). Покращилися такі показники як колір та прозорість. Сьогодні, коли справа доходить до сертифікації вирощених у лабораторії діамантів, гемологічні інститути застосовуються ті самі 4 C: колір, ограновування, прозорість і карат. Тобто за всіма фізичними показниками штучно вирощений діамант дорівнює видобутому. Навіть включення в таких діамантах бувають так само як і в природних.

Відмінною є лише ціна і цей той фактор, із-за якого вже 5 років не тільки лихоманить ринок ювелірних прикрас зі штучними діамантами, а й значуще коливаються показники продаж виробів з природними каменями.

Штучні діаманти ефектно зайшли на ринок. На початку ціна на них становила 80-90% від вартості аналогічних природних камінців. Продавці запевняли покупців, що ті нічого не втрачають від покупки прикраси з вирощеними діамантами, навпаки — виграють.  По-перше – це економія. Зважаючи на те, що штучно вирощені камені представлені здебільшого в розмірах від 1 до 5 каратів (5-10 мм в діаметрі), для їхньої цільової аудиторії питання вартості все ще є вирішальним при виборі.

По-друге — етичність. Репутація лабораторних діамантів не була заплямована моторошними історіями про шкідливість  видобутку для екології та про жахливі умови праці африканських шахтарів.

По-третє, штучні діаманти давали більшу маржу для виробників й продавців прикрас. Не ризикуючи втратити прибутки, дизайнери могли втілювати з цими камінчиками найсміливіші експерименти, віддаляючись від звичної класики.

А тепер розберемо по пунктах, чому це все зрештою не спрацювало. Я вже писала про те, як гігант та в минулому монополіст видобуткові галузі De Beers за допомогою вдалого маркетингу створив імідж природних діамантів та майже на століття встановив нічим не обґрунтовані ціни на ці камені. Цінність будь-якого самоцвіта залежить від його рідкості, але De Beers вдалося додати до економічного чинника ціноутворення емоційний фактор: а саме запевнити покупців у винятковій цінності природніх діамантів як символу достатку, стабільності та найщирішого доказу вічної любові.

Лабораторні діаманти мали інше походження, вирощувати їх в теорії можна нескінченно. За 10 днів отримуєш  камінчик в 1 карат, на виготовлення 3-каратного знадобиться близько місяця. Це ніяк не корелювалося з легендою про мінерал, що мільйони років зростав в глибинах землі, аби після кропіткої ручної роботи перетворитись на блискучий символ вічних цінностей. Окей, тоді можливо варто запропонувати покупцеві дійсно щось унікальне, аби в нього не виникло жодних сумнівів щодо доцільності покупки? Якийсь приголомшливий дизайн, фантазійні форми огранювання? Про які з природними діамантами годі й думати. Але ж ні, цей, найбільш економічно виграшний вектор, оминають увагою.

Свою лінійку прикрас з лабораторними діамантами запускали в Pandora. При середньому до цього моменту рахунку в 300 доларів, ціни на такі прикраси дещо кусались (від 500 доларів за один виріб), а дизайн не те що вражає, погодьтеся. Якщо в ніші сентиментальних браслетів та веселих підвісок їм нема рівних, то бути виважено-серйозними в них вочевидь не вийшло.

Другий великий гравець, що вирішив спробувати себе в виробництві прикрас з lab diamonds —Swarovski. На промо колекція виглядала загадково, а при детальному погляді виявилась прикрою банальністю з цінником від 1000 доларів за виріб. На щастя, Swarovski діаманти не купують, а виробляють, то ж цей суцільний провал, сподіваюсь, не дуже вплинув на  прибутки. Спробували, зганьбилися й забули. Головне, аби зробили висновки.

Нарешті, в червні 2023 року (запам’ятайте цю дату) на ринок вийшли справжні боси індустрії. Так би мовити, показати приклад, як треба просувати продукт. Дочірня компанія De Beers – Lightbox, що з 2018 року займається виробництвом синтетичних діамантів, відкрила продаж обручок з ними. Клієнтів одразу дещо насторожила цінова політика — ціна на самі камені в порівняні з аналогічними від інших виробників була у 2 рази вища. Ціни на різні прикраси коливались за якимись дивними економічними законами. Вдавшись до простих підрахунків і порівняння різних прикрас Lightbox, клієнти помітили, що виробник закладав у вартість лише на одну тільки закріпку каменя 1000 доларів. В результаті вже у вересні 2023 року виробництво цих обручок було припинене. Вочевидь що продавати за своїми цінами в De Beers не вийшло, а знижати ставки вони не стали.

Що ж до етичності та екологічності каменів, то цей міф дуже швидко розвінчали. Річ у тому, що виготовлення будь-яких синтетичних каменів не може бути нешкідливим. Так, їх не видобувають з землі, тобто не риють шахти. Але для їхнього виробництва потрібні метан, графіт та руда, які якраз й видобувають. Для виробництва лабораторного обладнання потрібні так само різноманітні метали й матеріали, видобування та виготовлення яких шкодить екології. Тож неявно, опосередковано, вирощені діаманти за впливом на екологію мало чим відрізняються від природних.

Так, три слони синтетичних діамантів виявилися мильними бульбашками, але попит на прикраси з ними все ще високий.

 Гарні продажі в сегменті прикрас з камінчиками від 1 до 3 каратів.  Великі камені створити наразі складно, тож ювелірні коштовності  з природними діамантами розміром більше за 10-12 каратів поки що не під загрозою. Вартість самих камінчиків останні 2 роки стрімко падає і зараз має найнижчу позначку за всю історію. Ще у 2016 році лабораторний діамант вагою 1 карат продавався лише на 10% дешевше, ніж природний з аналогічними показниками; до кінця 2022 року різниця зросла до 80%. Проте ціни на прикраси у 2022 році впали лише на 20% у порівнянні з 2021 роком. Попит за той самий період, навпаки, виріс на 38%.

Продажі прикрас зі штучно вирощеними діамантами відбуваються зараз за інерцією, на тлі ейфорії від можливості придбати діамантову прикрасу за нижчою ціною. Але вічно триматися у славі видобутих діамантів у них не вийде при такому стрімкому падінні в ціні. До того ж власної, унікальної історії у цього продукту наразі нема. Щоб історія лабораторних діамантів мала продовження, це має бути окремий глобальний бізнес зі своєю унікальною торговою пропозицією. І для цього існує принаймні одна реальна умова — синтетичні діаманти дешевші, тому є поки що невикористаний простір для інновацій у дизайні та огранюванні.

А прямо зараз ювелірний світ зацікавлено стежить за подіями, що відбуваються навколо De Beers. Зрештою, бути таким великим і ніяк не впливати на галузь просто неможливо. А ситуація наразі така, що їхня дочірня компанія Lightbox припинила виробництво обручок зі своїми лабораторними діамантами. І хоча, керівництво Lightbox стверджує, що абсолютно автономне та у своєму стратегічному розвитку не підпорядковується De Beers, очевидно, що відмова від лінійки прикрас йде від гіганта.

Тим паче, що минулого місяця De Beers оголосила про рекламну компанію «Seize the Day» вартістю 20 мільйонів доларів, яка просуватиме природні діаманти. Також повертається із забуття старий добрий слоган «Діаманти назавжди». Керівник ювелірної компанії Robbins Brothers підтверджує настрої, що панують в галузі: «Ми всі повинні повернутися до природних діамантів і сподіватися, що зможемо переконати клієнтів піти з нами».

Я вважаю, що вирощені людиною діаманти заслуговують на свою долю успіху, але це має бути чесна пропозиція, що не будуватиметься на примарних легендах з минулого. Хтозна, можливо зовсім скоро ми побачимо лабораторні діаманти у новому амплуа. І дуже хочеться, аби збулися мрії тих, хто вбачав у опромінених каменях нові можливості для людства. Наприкінці приведу вислів Ела Геніса, який стояв у витоків лабораторних діамантів: «Я витратив усе своє життя на розробку цієї технології, і вона стоїть тут, у моїй вітальні. У мене є люди, які хочуть інвестувати, і вони питають: «Ти вмієш робити дорогоцінні камені?» Я можу робити дорогоцінні камені цілий день. Але це не допоможе ні вам, ні вашому майбутньому, ні вашим дітям».

Наталія Орінго