Класове суспільство віджило своє, але ми все ще послуговуємося певними привілеями. У кожного вони свої, і бачити їх та помічати — важливо не лише для роботи над собою, а й для здорової психіки. То що означає “перевір власні привілеї”?

Перевага перед іншими чи виняткове право на щось — звучить трошки як з книжок про аристократів. І дійсно, саме історично склалося так, що права, а з ними можливості та переваги, належать домінуючій групі. У нашій цивілізації, якщо брати широко, це білі гетеросексуальні дієздатні матеріально забезпечені чоловіки. У такій системі всі групи, що знаходяться в опозиції, привілеїв позбавлені. Це не обов’язково означає пригнічування цих груп, лише відсутність певного роду фори. Але членам домінуючої множини не доводиться просити про привілеї, вони мають їх за замовчуванням.

Таким чином, привілеї, про які йдеться, — це ресурс. Можна розпоряджатися цим ресурсом активно чи не дуже. Проблеми виникають тоді, коли свої привілеї людина просто не усвідомлює. Через особливості психіки нам властиво переносити своє бачення світу та досвід на інших, розширювати його та абстрагувати. Тому іноді люди, що мають певні привілеї, не розуміють, чому оточуючі не можуть просто робити так само, як і вони, щоб не стикатися з проблемами — нехай усі їдять тістечка!

Франческо Сільва, “Брак привілеїв”, 2021 рік, олія, полотно. На картині художник зобразив чергу з латиносів до продовольчого банку в Квінсі.

Фраза “перевір свої привілеї” використовується якраз для того, щоб витягти людину з цього хибного уявлення про світ, де все працює відповідно до її власного досвіду. Не йдеться про почуття вини чи відшкодування збитків — лише про усвідомлюване проживання та справедливості у суспільстві. Підтримка маргінальних груп не обов’язково пов’язана з відмовою від власних привілеїв. Іноді достатньо просто дати їм більше місця, більше розуміння, більше життєвого простору. 

Про які саме привілеї може йтися? Подивіться це відео. Шкільний вчитель геніально пояснює підліткам, що не всі вони знаходяться в однаковій стартовій позиції в житті. На неї впливають не лише зовні помітні раса, гендер, вік та матеріальне становище. Привілеєм може бути, наприклад, повна родина. Чи доступ до інтернету та мобільного зв’язку або навіть чистої питної води. Виграш в генетичну лотерею — краса в загальноприйнятному сенсі, особливі фізичні якості. Навіть матеріальні статки, які ми звикли вважати невеликими, роблять значну різницю: не замислюватися, звідки на столі береться їжа — теж привілей.

Існує теорія інтерсекційності, яка говорить про те, що не існує людей, які б належали винятково до однієї групи. Особа має набір індивідуальних рис, і кожна з них може бути як домінантною, так і маргінальною. Це створює унікальний малюнок, свою історію, що стоїть за кожним. Тому прихильники інтерсекційної теорії вважають, що немає однозначно привілейованих та однозначно пригнічуваних людей. Вона спростовує твердження на кшталт “усі жінки пригнічені однаково”, “кожна небіла людина користується меншою кількістю прав, ніж біла”. Має значення сума факторів та контекст. Наприкла, чорношкірий низькокваліфікований працівник ресторану в Нью-Йорку має більше можливостей та прав, аніж біла жінка з вищою освітою з російської глубинки. 

І знову відео, яке кожного разу доводить мене до сліз та змушує замислитись, скільки спільного я маю з кожним з тих, хто мене оточує.

Отже, кожен з нас належить водночас до різних соціальних груп, до груп за інтересами, за спільним життєвим досвідом, світоглядом та вподобаннями. Але при цьому важливо перевірити свої привілеї, щоб знати, де варто відстоювати права, а де можна поступитися та дати простір іншому. Саме ці речі — рефлексія, усвідомленість, чесність із собою — можуть зробити світ кращим і справедливішим.

Анастасія Орінго