Бувають люди та події, які викликають наше щире захоплення. Відкриття цього року — Наталя Місюк, її авторський додаток "Давай займемось текстом" та однойменний блог. Як пані Наталя вийшла на такий складний шлях та яка в неї мета, можна дізнатися з цього допису. Дуже рекомендую прочитати усім, хто хоче жити з українською мовою в любві та гармонії.  

"Коли бог Гермес був малюком — якщо бути точною, тоді йому якраз виповнилося рівно чотири дні від народження, — він вирішив досліджувати світ. Звичайно, людські діти починають робити це набагато пізніше, але ж Гермес був дитям богів, тож у його випадку чотири дні — це найкращий вік, щоб залишити пелюшки та розпочати самостійне життя.

У печері на горі йому трапилася черепаха. Маленький Гермес побачив у плазуні щось таке, що не бачив ніхто до нього: потенціал для музичного інструменту. Черепаху він вбив, на її панцирі він натяг струни, що зробив з овечих кишок. Вийшов музичний інструмент, який тепер ми знаємо як ліру. Хоча долі черепахи та вівці не позаздриш, все ж вони відіграли роль у розвитку світової культури.

Коли Гермес почав грати на новенькій лірі, його музику почув бог Аполлон. Уявіть собі, у нього ніколи не було Spotify чи YouTube Music, тож мелодійні звуки створили на нього сильне враження. Настільки сильне, що він віддав винахіднику ціле стадо корів. Тож малюк Гермес заробив собі чималий капітал а) швидко, б) завдяки вмінню бачити потенціал. Його вважають покровителем підприємців, бо саме на вмінні бачити не те, що є зараз, а то, чим це може стати в майбутньому, будується бізнес.

Це була легенда Давньої Греції, а тепер повернімося до сучасної України. У ній живу я. Мене звати Наталя. Про мене вам треба знати дві речі: я ношу прикраси Орінго й ще в мене дуже нестандартна робота: я закохую в українську мову. І роблю це у дуже сучасний спосіб: за допомогою соцмереж та мобільного застосунку. До речі, мобільний застосунок зараз на восьмому місці серед найкращих застосунків України на App Store.

Усе почалося дуже просто: з листа в пошті. Ми живемо в часи, коли нові проєкти зазвичай так і починаються. У тому повідомленні, що отримала я від незнайомого чоловіка, інформації було небагато: він коротко розказав про себе, сказав, що знає мої блоги в соцмережах, бачив низку веселих ігрових дописів і побачив у них потенціал для мобільного застосунку. Щоб не бути голослівним, він уже зробив демоверсію майбутньої гри — так, як він її бачив, — і додав відео до листа.

У мене був поганий день, поганий тиждень, поганий місяць і поганий рік. Бо це було весною 2022 року. Я була в Амстердамі — і намагалася склеїти якесь нове життя зі скалок усього, що було розбито війною. Мені сподобалася пропозиція Олега Новосада — саме так звати IT-архітектора, що написав того листа — і скоро ми домовилися про ділове партнерство та почали працювати.

Я ніколи раніше не робила мобільні застосунки, а Олег — не працював із мовними проєктами. Ми розуміли, що затіяли щось нове й незвичне. Щось таке, що до нас ніхто не робив. Щось амбітне й надзвичайно цікаве.

Олег вміє робити мобільні застосунки. Він любить ігри. Я ж обожнюю витівки, писати тексти та наочно демонструвати можливості мови. Як кримка, яка перейшла на українську мову в дорослому віці, я бачу українську під несподіваним для багатьох кутом. Несподіваним як для тих, хто говорить нею з дитинства, так і для тих, хто не говорить нею зовсім. А що, якщо я можу бути місточком порозуміння? А що, якщо я застосую маркетингові навички для популяризації мови? А що, якщо сучасні технології допоможуть нам зробити те, що не вдавалося іншим раніше? Чи не будемо ми жити в щасливішій країні, якщо всі громадяни вважатимуть українську своєю улюбленої мовою?

І я, і Олег взялися до роботи над застосунком з ентузіазмом. У нас не було майже ніяких ресурсів, але нас так захопив процес, що ми на це не зважали. Я вигадувала бешкетні та підступні завдання для ігор, Олег — механізми для них. Чим далі ми занурювалися в тему, тим цікавіше нам ставало. Уже за декілька місяців — це надзвичайно швидко — ми випустили перший реліз мобільного застосунку. Випустили, витерли піт із чіл, і пішли трохи відпочити.

Як ви собі уявляєте офіс компаній, що роблять найкращі застосунки в країні? Я була впевнена, що це має бути якась модна будівля зі скла та металу, де в холі стоять білі дивани та високі рослини у діжках, де три поверха відведені під робочі місця для програмістів, що пишуть код зранку до ночі.

Але ні. Не обов’язково мати будівлю та поверхи. Нас у команді було лише двоє, плюс нам допомагали люди, які нас люблять та підтримують. Ми мали лише ідеї — і віддано працювали над її втіленням. Цього виявилося достатньо. На третій день після релізу — які ж ми були здивовані! — наш застосунок опинився на першому місці в категорії «Освіта» на українському App Store, а ще через два дні — увійшов до десятки найкращих застосунків України. Там він стабільно тримався кілька місяців, а цього тижня піднявся в рейтингу вище: пропустив дев’яте місце та одразу перескочив на восьме.

Ми бачимо потенціал в українській мові — і ми продовжуємо працювати над її розвитком та популяризацією. Гермесу б сподобалося: застосунок у нас вийшов бешкетний, веселий та корисний.

Це стартап, що сплачує податки.

Це наш бізнес та натхнення.

Це рішення, що спонукає людей говорити українською.

Це розробка, яка допомагає зробити українську вишуканою.

Це застосунок, що зберігає культурну спадщину.

Це технологія, що робить корисне цікавим.

Це також наша відповідь на питання, що ми робили під час війни.

Це щось таке, що відкриє для кожного з вас нові слова та сенси.

Це щось таке, де ви знайдете щоденну дозу бадьорого настрою.

Я повернулася до України, щоб пришвидшити темпи роботи. Ми знаємо, що робимо щось чудове та інноваційне. Зараз у застосунку є два навчальних курси та сім ігор. Щотижнево в ньому з’являється щось нове. Далі буде більше, бо наша мета — українськомовна Україна.

Завантажуйте застосунок тут.

Це безкоштовно.

Бонус: під час розробки жодна черепаха не постраждала. 

З любов’ю —

Наталя Місюк