У багатьох містах, особливо старовинних, з багатою історією, немов викарбовується певна епоха: десь середньовіччя, десь "прекрасна епоха" початку минулого століття, десь зухвалі, модернові 1920-ті... У Чернігові ж закарбувався надзвичайно цікавий час - XVII століття, друга його половина, епоха Гетьманщини.

Вік у Чернігова поважний - понад 1000 років, а історія багатюща. У різні часи місто було і фортецею, і політичним центром великих земель, і осередком козацького повстання... Але саме в епоху Гетьманщини Чернігів виступив у найбільш вражаючій своїй ролі - культурного центру і першого в Лівобережній Україні університетського міста.

Усе почалося з того, що в 1680-х рр. у Чернігові влаштувався такий яскравий і неоднозначний персонаж, як архієпископ Лазар Баранович. Він не просто оселився в місті, а й перевіз туди свою друкарню. Архієпископ швидко налагодив у Чернігові друкарську справу і зібрав навколо себе ціле коло яскравих і талановитих особистостей - письменників, поетів і філософів. Також невтомний архієпископ став ініціатором грандіозного будівництва: з його подачі в Чернігові з'явилося безліч будівель у модному бароковому стилі. Але справжній opus magnum Барановича - створення Чернігівського колегіуму, першого університету Лівобережної України. Причому створення в обох сенсах: і в філософському - виношування задуму і залучення зацікавлених людей, і в самому що не є матеріальному. 

Портрет Лазаря Барановича

Чернігів дивовижним чином притягував видатних людей: так, наприклад, у створення колегіуму вклався грошима і підтримкою знаменитий гетьман Мазепа. Будучи високоосвіченою людиною, поціновувачем вченості й навіть трохи поетом, Мазепа щиро привітав ідею Барановича, завдяки чому назавжди залишився в історії міста: у колегіумі зберігається його родовий герб, у центрі міста стоїть пам'ятник відомому гетьману, а в міській фортеці розміщений цілий "дім Мазепи". Ось про нього-то ми й розповімо. Якщо вже й шукати втілення міста і самої епохи, то це саме воно.

"Будинок Мазепи" - одна з назв цієї незвичайної будівлі. Також його називають "будинком Якова Лизогуба" і "будинком полкової канцелярії". Чим же цей будинок насправді є? Усім і одразу! Як так вийшло - окрема історія. Спочатку цей будинок належав полковнику Якову Лизогубу і служив... власне, житловим будинком. Дивлячись на нього зараз, складно в це повірити - настільки він незвичайний і пишно прикрашений у типово-бароковому дусі. Візерункові фронтони, карнизи, колони, ніші - здається, що у будинку немає жодної нефарбованої поверхні. І вся ця краса ще й чисто-білого кольору: у сонячні дні стіни вкривають химерні візерунки світлотіні, що створюють воістину чудове видовище. Як же, мабуть, пощастило сімейству Лизогубів жити в такій дивовижній будівлі! 

Будинок Мазепи

На жаль, після смерті полковника Лизогуба його вдові будинок став не по кишені, і вона вирішила його продати. Але не аби кому, а самому гетьману Мазепі! Так у будинку з'явилося друге ім'я, під яким його знають і донині. Щоправда, іронія в тому, що, подейкують, Мазепа в ньому так і не жив,  - жодних історичних свідчень цього немає. Однак ніхто з городян не сумнівався, що така прекрасна будівля якраз до пари гетьману.

Через деякий час Мазепа, як відомо, впав у немилість у російського царя, і той, будучи не в силах дістатися до самого гетьмана, велів конфіскувати все його майно, зокрема й чернігівський будинок, у якому влаштували військову канцелярію (впізнаємо знайомий московитський почерк…). Так у будинку з'явилося і третє ім'я.

Проте, з усіх трьох імен "будинок Мазепи" - найвідоміше. Містяни навіть склали легенду: мовляв, колись давно Мазепа сховав у підвалах будинку кілька бочок із золотом (чомусь не скринь, а саме дерев'яних бочок). А охороняє ці бочки привид нещасної Мотрі Кочубей, яку за любов до немолодого гетьмана прокляла рідна мати. Подейкують, Мотря досі з'являється біля хати й просить випадкових перехожих перехрестити її - заспокоїти нещасну душу... Знаючи, що Мазепа в хаті ніколи не мешкав, можна припустити, що його самого б ця легенда неабияк потішила. Однак з іншого боку - якою воістину видатною особистістю треба бути, щоб породжувати легенди про себе, навіть не з'являючись у місті!

Будинок Мазепи ховається всередині міського валу, під надійною охороною розміщених на валу старовинних гармат. Серед усієї барокової пишноти Чернігова він виділяється тим, що не є ні фортецею, ні храмом. За своїм призначенням це звичайний житловий будинок. Навіть планування у нього всередині як у будь-якого традиційного будинку: сіни і два крила, праве і ліве, ніяких вишукувань. Проте архітектор вважав за потрібне не просто прикрасити його, а створити справжній архітектурний шедевр! 

Впізнавані потужні обриси будинку Мазепи прикрашають нову каблучку з колекції “Чарівні міста України”, присвячену Чернігову. Безперечно, весь бароковий центр міста заслуговує на те, щоб потрапити на каблучку. Однак будинок Мазепи унікальний не тільки своїм зовнішнім виглядом, а й тим, що, на відміну від палаців і храмів, він цілком міг би бути звичайнісіньким. Але не став. Справді, в оточенні слів, віршів та архітектури важко не перетворитися на шедевр!

Зліва від будинку - старовинна гармата, що нагадує про славні битви козаків і про те, що місто було не тільки осередком культури і словесності, а й центром Чернігівського полку.

Праворуч же... як ви думаєте, хто? Ні, це не дракон. Це Семаргл - могутня істота, схожа на крилатого пса чи грифона, добра і благородна. Кажуть, що в язичницькі часи Семаргл входить до числа шести найсильніших божеств і володарював вогнем. З приходом християнства він виявився одним із небагатьох, хто зберіг шанування народу: так, у Чернігові зображення Семаргла можна побачити... на стіні Борисоглібського храму! А з 2009 року Семаргл - неофіційний символ міста. 

З усіх божеств стародавнього язичницького пантеону Семаргл - один із найзагадковіших. Вогонь - не єдина його сфера: у різні часи різні дослідники приписували йому всілякі властивості: і заступництво землеробству, і захист від зла, і охорону кордону між живими і мертвими. Важко сказати, чим із перерахованого Семаргл справді займався (а можливо, і всім одразу?). Найправдоподібніша версія свідчить, що Семаргл - родич стародавнього індоіранського бога на ім'я Симург. Симург має вигляд лева з крилами, він береже світ людей від зла, бореться з демонами і завжди готовий допомогти тим, хто звернеться до нього з проханням. Найчесніших і найблагородніших людей він обдаровує пір'ям із крил; якщо спалити таке пір'я під час великої біди, Симург негайно з'явиться, щоб допомогти. Схоже, що український Семаргл був дуже схожий на свого давнього родича: такий самий благородний і завжди готовий допомогти тим, хто його потребує. 

Також варто звернути увагу на шинку каблучки. У каблучки-символу всі елементи будуть символічними, і шинка не виняток! У "Чернігова" вона має вигляд грізної кріпосної стіни - зовсім як Чернігівський Вал, усередині якого і розташувався будинок Мазепи.  І це правильно - краса не повинна бути беззахисною!

Каблучка "Чернігів. Будинок Мазепи" чудово передає дух міста - поєднання грізної сили та витонченої краси. Хіба одне перешкоджає іншому? Краса може розквітнути в найнесподіваніший час і в найнесподіванішому місці, раптово і стихійно.

Женя Орінго