А давайте поговоримо про поверхневі стосунки зі срібними прикрасами? Про стосунки, які врешті-решт призводять до дивовижно об'ємних ювелірних образів і змушують нас любити прикраси ще більше, якщо це тільки можливо. 

Чорніння, окислення, зістарювання, оксидування, захист срібла - все це співзвучні назви процесу доведення срібної ювелірної прикраси до точки ідеальності, незвичайно природного і при цьому дуже складного.  

Будь-яка срібна прикраса, народжуючись сліпуче білою і не вдягаючи скафандр родіювання, має шанс набути того найблагороднішого контрасту чорного і білого, графічного малюнка з усіх відтінків сірого кольору, що і робить ці прикраси такими впізнаваними.

Почну з самої суті срібла, як металу дорогоцінного.

Срібло потрапило в компанію набагато дорожчих благородних металів не тому, що з нього вже тисячі років виходять чарівні ювелірні прикраси. Наше улюблене срібло - метал незвичайний у багатьох відношеннях! 

Як золото і всі платиноїди, срібло не схильне до корозії, не реагує з соляною кислотою, що і відрізняє благородні метали від більшості їхніх сусідів, металів неблагородної крові. Срібло має масу унікальних переваг: найбільші теплопровідність і електрична провідність (при кімнатній температурі), чудова відбивна здатність (близько 95% у видимій частині спектра!), але в багатьох інших випадках, на жаль, воно дуже ніжне і чуйне. Срібло можна розчинити в азотній кислоті та в гарячій сірчаній кислоті, також воно легко розчиняється в ртуті, утворюючи амальгаму для дзеркал. Натомість, на відміну від золота і платини, срібло не розчиняється навіть у «царській горілці» (до речі, це не міцне спиртне, а суміш концентрованих кислот), захищаючись від агресора плівкою з хлориду срібла. 

І найголовніше про срібло в ювелірній справі: є небажані сусіди, які, не псуючи глибинну суть срібла, дуже впливають на його зовнішність. Ось який вигляд має страшна хімічна формула, що викликає стільки головного болю у всіх, хто любить срібло: 4Ag + 2H2S + O2 = 2Ag2S + 2H2O.

Так, поверхня срібла чорніє на повітрі при взаємодії з сірководнем (H₂S), і навіть мінімальної кількості сірководню достатньо для утворення на поверхні металу темної (сірої, бурої, чорної) плівки сульфіду срібла. 

Навколо нас існує безліч джерел підступного сірководню: харчові продукти, різні будматеріали, морська та мінеральна вода, продукти нафтопереробки. Та й кожна людина - невеличка фабрика з виробництва сірководню: сполуки сірки входять до складу поту і виділень шкірних залоз, тому срібло, якщо його носити на тілі, майже завжди темніє з часом, що є цілком нормальним явищем. Нюх людини не вловлює мінімальні концентрації сірководню, які для неї абсолютно нешкідливі, а ось чутливе срібло обов'язково реагує. 

То що ж робити? Задовго до хімічного аналізу причин таких реакцій стародавні ювеліри інтуїтивно придумали своєрідне щеплення від потемніння срібла - чорніння. Якщо спочатку зістарити поверхню, то боятися підступного сірководню срібній прикрасі вже не треба!

Чорніння може бути виконано за різними технологіями. Найдорожче і найскладніше - вибіркове нанесення черні, спеціального складу (сплав срібла, міді, свинцю і сірки), що вплавляється за допомогою пальника в поглиблення на срібній основі. Такий спосіб зараз використовується тільки для прикрас ручної роботи. У результаті на прикрасі виходить дивовижний малюнок у графітових тонах. Найбільше класична чернь нагадує за технікою і стійкістю гарячу емаль, але не таку крихку. 

Для м'якого відтінення срібла також є більш сучасний і менш витратний спосіб - імітація природних, характерних для срібла процесів, але тільки швидко і під людським контролем. Ось це якраз і називається оксидуванням. 

Оксидування - малюнок світла і тіні на всій поверхні. Для такого малюнка створюються певні моделі прикрас, з більш виразним рельєфом, яким дуже личить ефект зістареності. На гладких поверхнях оксидна плівка швидше зіпсує враження, на мій погляд, ніж прикрасить прикрасу. 

Ми вже багато років використовуємо найбільш класичний і безпечний рецепт, на сірчаній суміші. Для приготування сірчаної суміші потрібні вуглекислий калій (поташ) і сірка. Інгредієнти змішуються, розводяться водою і гріються на повільному вогні до повного розплавлення. Отриманий сплав охолоджується і застигає, після чого те, що вийшло, колеться на шматки, які герметично запаковуються для подальшого використання. 

Потім щоранку готується новий розчин для оксидування: в теплу воду додається шматочок сірчаної суміші і гріється до повного розчинення. І вже в цю спеціальну сірчану ванну занурюють підготовлену, ретельно очищену і знежирену прикрасу, для отримання рівномірної оксидної плівки. 

Оксидування є абсолютно безпечним, гіпоалергенним покриттям і не завдає шкірі жодної шкоди, адже потемніння відбувається одномоментно, внаслідок природної реакції срібла на сірку, яка міститься в розчині, а потім всі залишки розчину ретельно змиваються.

Зараз на прикладі каблучок «Часник-чарівник» спробую розповісти вам про деякі наші повсякденні процеси. Не дивуйтеся, що каблучок на фото так багато - їх люблять купувати швидко, тому ми й тримаємо запас у розділі «В наявності». 

Прийшовши до Колі поговорити про секрети оксидування, побачила багато білосніжних часничків, на яких йому тільки належало проявити об'єм і красиві візерунки.

Срібло в часничках, та й у всіх новонароджених прикрасах, дуже красиве, сяюче і білосніжне. Люблю цей магічний колір. А як блищать круглі паростки, що переходять у шинку! До речі, шинки у цих каблучок із секретом, відгадаєте? 

Але ось орнаменти, які прикрашають внутрішню частину каблучки і всі зовнішні малюнки губляться в цьому яскравому світлі. Тому базова комплектація каблучки завжди йде в оксидуванні, хоча під замовлення робимо як у родії, так і без покриття.

Потрібен контраст, а значить, ми з Колею йдемо під витяжку гріти спеціальний розчин, у якому будемо варити часник! 

Після того, як усі каблучки швиденько прийняли гарячу сірководневу ванну, їх звідти витягають пінцетом, складають у баночку і несуть під контрастний душ із чистою водою.

Промивають каблучки навіть довше, ніж варять у розчині. Спочатку в склянці, а потім і в руках.

Ось так, немов стародавній скарб, що пролежав у землі сотні років, виглядають усі каблучки всього лише через десять хвилин. Ой, здається, малюнка тепер не видно взагалі!  

Якби я не знала, що далі відбуватиметься, то подумала б, що каблучки вже безнадійно зіпсовані...

Але Коля вже багато років уміє творити магію і зараз, просто у вас на очах, каблучки оживуть. На бормашинку надягають спеціальне, пухнасте на вигляд, хоча й досить жорстке, зелене коло, і ось уже справжній «Часник-чарівник» проступає з непроглядної сірості.

Це схоже на миттєву подорож у часі - назад у далеке минуле, уперед у майбутнє, і ось уже ми знову в сьогоднішньому дні, де оживає справжній ювелірний амулет. 

Попереду у каблучок ще багато різних етапів, поки вони потраплять до вас у руки. Їм треба надати блиску за допомогою танців з кульками в галтувальних барабанах, відправити на  клеймування, і нанести м'яке завершальне сяйво, але вже зараз у сріблі дихає життя. Напевно, оксидування - моє найулюбленіше декорування фактурних поверхонь.

Але у будь-якої радості все ж є своя тіньова сторона. Такі прикраси найкраще виходять максимально природним шляхом. Ось як лягають тіні в западинки, як починають блищати опуклі частини малюнка, прямо з першого разу, так і буде добре...

Є прикраси, які виходять візуально трохи темнуватими. Для прикладу візьмемо класні каблучки «Трикотаж», які завжди такі, тому що в них дуже щільний в'язаний малюнок. Природний колір поверхні - середня каблучка, вона оброблене за всіма стандартними процедурами. 

Ліворуч від нього каблучка «оксидування потемніше», праворуч - «оксидування світліше», ці прохання досить часто зустрічаються в коментарях до замовлень. Якщо на каблучки подивитися зі збільшенням (фото клікабельні), то ми побачимо на затемненій каблучці зовсім чорні зони і місця, де оксидна плівка відлущилася. Це відбувається через те, що дуже темне оксидування не шліфують, не знімають верхній шар, щоб не висвітлити каблучку ненароком, і тому поверхня не має рівномірного й акуратного вигляду. А на світлій каблучці трикотажне полотно має неабияк згладжений вигляд, каблучка шліфувалося набагато довше і рельєф уже не такий. 

Каблучки з колекції «Чотири стихії» теж дуже популярні, але тут ми зробити варіант «зовсім світлий» не змогли взагалі. Рельєф дуже глибокий і рівний. А темний варіант зліва виглядає просто страшнувато. 

І завершую парад чорно-білих картинок підвісами «Ластівка». Мені й тут теж подобається середній варіант, як еталон. Адже коли придумую і створюю моделі, то планую якраз звичайний варіант, де світло і тінь живуть у гармонії. 

Під час вибору омріяної прикраси трапитися може багато чого. Бувають оманливість фотографій, різна контрастність екранів і художні фото, де світло й тінь створюють зовсім інше враження та інші очікування від прикрас - побажання щодо виконання індивідуальних замовлень з варіаціями відтінків оксидування виникають, напевно, не на рівному місці...

І ми, звісно ж, приймаємо побажання щодо подібної індивідуалізації, вносячи додаткові позначки в техкарти замовлень. Майстри намагаються зробити світліше або темніше, не вбивши при цьому прикрасу. Але потім прикраси приїжджають до господарів і до нас прилітають здивовані або обурені коментарі, що це зовсім не те, що хотілося, що надто чорне або дуже блякле...

Щось ми можемо поправити (оксидування з прикраси без каміння можна зняти відпалом і зробити заново), якщо малюнок не затертий, але прикраси з камінням сильно вже поправити не можна. Тому добре б давати самому природному покриттю трохи більше шансів показати прикрасу в найкращому вигляді.  

Добре, коли світло й тіні вільно малюють на прикрасах чудові пейзажі, орнаменти та знаки. Чудово, коли натуральне срібло, якому ми лише трохи допомагаємо стати більш витривалим, далі вже темнішає і світлішає разом із настроєм свого господаря. 

Із задоволенням вислухаю всі питання, що виникли, і можу відповісти в коментарях або написати за ними нову статтю. 

Олена Маслова