Чергова цікавезна розповідь від гемолога-експерта Юрія Курилюка вже чекає на вас! Сьогодні обговорюємо натуральне каміння, а саме гранати - їхнє походження, склад, хімічний склад... Усе буде зрозуміло і ясно!

Родина гранатів добре відома ледь не всім, хто цікавився викопним камінням. Більшість переконана, що гранати – це широкорозповсюджені доступні за ціною камені червоного кольору. Насправді, гранати відрізняються значно широкою гамою як за кольором, так і за вартістю. Деякі гранати (наприклад, демантоїди) успішно конкурують за ціною навіть зі славнозвісною найдорожчою п'ятіркою.

За кольоровою гамою зустрічаються гранати, червоного, пурпурового, жовтогарячого, жовтого, зеленого кольорів. Розповісти одразу про весь цей майже необмежений за кольоровими поєднаннями світ неможливо, тому дозволимо собі говорити лише про гранати з базовим червоним кольором.

Середовище червоних гранатів формуються двома каменями — альмандин і піроп. Мінералоги називають їх крайніми членами ізоморфного ряду (ізоморфний ряд — неперервна серія мінералів в якій один елемент може заміщуватись на інший), спробуємо звичайною мовою це пояснити.

З книги "Всё о драгоценных камнях и минералах. Полный справочник по горным породам, минералам, драгоценным камням"

Справа в тому, що середовище, де утворюються мінерали, не є ідеальним за вмістом хімічних елементів. У “солянці”, де народжуються гранати, водночас разом або поодинці можуть бути магній і залізо. Якщо наявний лише магній, то утворюється мінерал піроп, якщо тільки залізо — альмандин. Однак зазвичай обидва елементи входять до складу майбутнього кристалу, формуючи змішаний піроп-альмандиновий гранат.

Абсолютна більшість червоних гранатів, які пропонуються до продажу на ринку має проміжний склад.

Дивовижним для багатьох буде відкриття, що червоний колір в гранатах утворюється за рахунок хімічного елемента хромофора — хрому. В альмандинах до нього долучається залізо, а ось у піропів таких додаткових елементів, що викликають забарвлення, немає, тому ідеальний за хімічним складом піроп — безколірний, правда, в природі такі “хімічно чисті” камені досі не знайдені.

Візуальна різниця між піропом і альмандином існує і вона досить суттєва. Піропи мають більш яскраво червоний колір (часом в професійному жаргоні його називають “відкритим”), іноді він супроводжується жовтогарячим, пурпуровим або малиновим відтінком. Кольори альмандину темно-червоні з фіолетовим або пурпуровим відтінком, колір настільки насичений, що зовні камінь може здаватись чорним. Це загальне правило обґрунтовується збільшенням частки заліза яке робить камінь більш темним. Проте часом така “експертиза” оманлива.

Достеменно дізнатись про склад граната можна лише провівши відповідні дослідження, серед найбільш простих — визначення питомої ваги, показника заломлення і спектра поглинання. На підставі цих даних гемологи роблять висновок, з яким саме мінералом ми маємо справу.

Людство давно оцінило гранати, прадавні греки назвали криваво-червоний камінь піропом, що в перекладі означає “вогняноокий”. Назва альмандину прийшла в лексикон за часів Епохи Відродження. Відомий німецький вчений Ґеорґіус Аґрікола назвав так темні пурпурно-червоні гранати на честь міста Алабанда (Туреччина) — прадавнього гранувального центру і міста їхнього видобутку.

Піроп став дуже розповсюдженим і відомим в Європі дорогоцінним каменем завдяки родовищу в Чехії (богемські гранати). Тривалий час з XIII століття вони видобувались тут у великій кількості і були ідеальним матеріалом для прикрас місцевих ювелірів, які торгували ними по всьому континенту. Альмандини здебільшого видобувались в Азії — Туреччина, М'янма, Шрі-Ланка, Індія і, відповідно, цінувались там.

Існує відмінність походженні піропів і альмандинів. Виключно піропи утворюються в материнській для діамантів породах —  кімберлітах, що формувались у земній мантії. Часто піропи не лише супутники діамантів, а індикатори наявності чи відсутності діамантів в різних трубках. Альмандини або перехідні гранати альмандин-піропового складу утворюються у метаморфічних і пегматитових породах.

Родовища альмандинів і піропів широко розповсюджені. Так, найкращі альмандини видобувають на Шрі-Ланці, великі поклади цього каменю в Індії і Бразилії. Іншими країнами, багатими на альмандини, є США, Канада, Афганістан, Танзанія, Мадагаскар, Замбія. Разом із альмандинами на багатьох з них видобувають і піропи. Окремо піропи видобувають в Чехії, ПАР, Австралії, Китаї.

Якщо порівнювати розповсюдженість піропів і альмандинів, першість за останніми. Чисті піропи ювелірної якості майже не зустрічаються, більш того, вони зазвичай менші за розмірами, ніж альмандини.

Гемологія додала третій елемент в систему піроп-альмандинових гранатів. Пурпурово-рожеві, пурпурові, малиново-червоні різновиди гранатів отримали власну назву — родоліти. Вони не мають окресленого складу чи властивостей. Це, насамперед, торговельна назва, проте саме родоліти завдяки власному кольору відрізняються більшою вартістю, ніж червоні гранати такого ж складу.

Нині вартісні показники червоних гранатів досить сильно змінились. Якщо звичайні піроп-альмандини в дрібних розмірах залишаються вельми доступними, то камені більше 5 карат з яскравими кольорами значно піднялись в ціні до декількох десятків доларів за карат, а камені понад 10 карат взагалі сягають сотні доларів. Найбільш доступними залишаються темно-червоні гранати незалежно від складу і камені зі значними включеннями. Вартість родолітів зазвичай дорожче в півтора-два рази за вартість яскравих червоних гранатів.

Юрій Курилюк для Орінго 

Ми щиро вдячні панові Курилюку за докладну розповідь! А якщо у вас досі лишаються питання, ставте їх у коментарях і ми постараємося дати на них вичерпні відповіді - одразу чи дещо пізніше.