Перший одяг зі шкіри звірів захищав тіло прадавньої людини від холоду, вітру, опадів. Коли люди опанували ткацтво, легкі та тонкі одежини могли врятувати навіть від пекучого сонця. Коли ж утилітарні функції одягу були достеменно вивчені людством, прийшов час декоративних дослідів. Протягом тисячоліть змінювався крій та оздоблення одягу, поки дизайнери не винайшли форму, що руйнувала первісну мету — зігрівати, захищати та приховувати.
І знаєте, ніхто особливо не розчарувався, бо враження від прозорих «оголених» суконь перекривало їхню абсолютну нефункціональність. Сьогодні з’ясуємо, хто і як поєднав у одежі несумісні якості. А також дізнаємось, які жінки першими ризикнули вийти у світ в напівоголеному вигляді.
Перші натяки на спокусливе тіло під тонкою матерією з’явились на вулицях Париж у 18 столітті. Тоді модниці надавали перевагу одягу, пошитому з комбінації двох тканин — основи тілесного кольору та верхнього шару з тонкого й прозорого полотна. Так утворювалась ілюзія оголеності, але норми пристойності були дотримані, тож ревні критикани могли скільки завгодно посилати прокльони у слід дамам. Формально нічого крамольного в такому стилі не було.
Та для появи світового тренду цим нарядам не вистачало поширеності. Рушійною силою для розповсюдження моди стало телебачення — новий злет ілюзорних, надтонких та надлегких суконь припав на першу половину 20 століття, золотий вік Голлівуду. Автором канонічних «суконь-ілюзій» став голлівудський дизайнер Жан Луї Берто. Привид був більш чим видатним: на сцені Лас-Вегаса мала виступати світова зірка Марлен Дітрих і їй був потрібен наряд, який би вразив пересичену публіку.
Як s кравці з минулого, Жан Луї використав комбінацію двох тканин: у випадку суконь Дітрих це був прозорий шар шифону-суфле поверх боді з нейлонової тканини тілесного кольору, яке надавало і без того ідеальній фігурі співачки неперевершеного вигляду. За блискучий та яскравий ефект відповідали чисельні стрази, нашиті таким чином, щоб зробити акцент на найбільш спокусливих вигинах тіла і залишити глядача в невіданні: чи справді під сукнею нічого нема, чи то так лише здається.
Певно, ви вже здогадались, що культову сукню Мерилін Монро для виступу на дні народження Джона Кеннеді створив також Жан Луї.
Голлівудський дизайнер задав дуже високу планку, але колеги по цеху достойно прийняли виклик та збагатили історію моди ще кількома видатними образами в стилі «ню». Серед модельєрів, які також розробили «прозорі сукні» були:
- Тревіс Бентон, головний дизайнер Paramount Pictures, вважається одним із найкращих кравців.
- Адріан Адольф Грінберг, головний дизайнер MGM. Його вважаєть автором казково красивого наряду для актриси Джоан Кроуфорд.
- Модельєри Оррі Келлі зі студії Warner Brothers і Вільям Травілла з Twentieth Century Fox свого часу створили незабутні прозорі сукні для Мерилін Монро та Джейн Менсфілд.
Про сучасних творців згадувати не буду, бо сьогодні подібний одяг висить на вішаку навіть у брендів масового виробництва. Але зрештою це зіграло поганий жарт з ілюзорними нарядами: люди настільки звикли їх бачити, що,аби привернути увагу до себе, власниця такого костюму мала бути ще сміливішою. Так поступово зникли тілесні боді, вивільнивши місце для менш сором’язливої білизни з тоненьких стрічечок та мініатюрних клаптиків тканини. А потім пішли в небуття і вони, залишивши публіку сам на сам з невагомою сітчастою тканиною та оголеним тілом селебриті під нею. Залишилось дочекатись часу, коли для епатажного вигляду достатньо буде вдягнутись у щось щільніше за шифон.
Наталія Орінго
