Ми ж з вами знаємо, друзі, хто нібито може багатіти думкою та за яких обставин. «Дурень думкою багатіє» — одна з самих відомих українських ідіом, хоча насправді у повному вигляді вона виглядає набагато цікавіше…

«Дурень думкою радіє, нею він і багатіє» — це ж чудовий девіз для будь-якого стартапу! Так чому ж тоді дурень, а не розумник, мрійник чи хоча б творча людина?

Чому думка противопоставляється розумності?

Я собі завжди перекладала думку, як «мысль» або «мнение», тобто щось пов’язане з розумовими процесами, критичним мисленням, те, без чого не може обійтися жоден Homo sapiens... Бо навіть якщо намагаєшся не роздумувати ні над чим, щоб раптом не отримати цілу купу зайвих думок, то ці кляті мізки вперто виконують свою головну місію, жваво ворушяться, до чогось намагаються допетрати і геть не хочуть спокійно та мовчки полежати в голові. 

Так ось… Мізки обурюються і не дають мені відпочивати. Довелося лізти в словник та подивитися, чому я завжди якось не так розуміла різницю між дурнями та розумниками. 

 ДУМКА  Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. // Припущення, передбачення // Намір, замисел, задум // Знання в якій-небудь галузі 

Ну нічого собі! «…Все цікавіше і цікавіше! Все дивніше та дивніше!». Таки думки — це добре?

Може, це прислів’я дуже давнє, та його корені глибоко в тих часах, коли в людини не було часу глянути в небо, не те що розмірковувати, бо весь час треба було виживати та працювати, а мрійники для важкої праці завжди були не дуже придатні… 

Знайшла коротеньку народну казочку з Кіровоградщини, дивно схожу на мою улюблену «Розумну Ельзу» братів Ґрімм, як зворотній бік однієї медалі загадковість ігор нестандартного розуму:

«Дурень думкою багатіє. 

Пішов один хлопець на базар продати корзину яєць. Іде він та й каже собі:

— Ось несу я три сотні яєць. Продам їх на базарі по дєнюжці за одне. Виручу триста дєнюжок та й куплю собі порося. Викормлю його і принесе воно мені дванадцять малих свинок. Підростуть вони і кожна принесе по дюжині поросят. Викормлю всіх і поведу на базар продавати. Потім куплю собі добру коняку і буду їздити.

Задумався хлопець, а палка з плеча послизнулась і впала. Корзина бух на землю, яйця розбилися. Заплакав хлопець:

— От горе! Пропало все моє добро!

Підбирає ті яйця, що не розбилися, аж раптом бачить, слідом за ним іде чоловік. Стидно стало хлопцю і він спитав:

— Скажи, відколи ти йшов за мною?

А той йому у відповідь:

— З того часу, як ти почав багатіти, і допоки все не пішло прахом» 

Отака загадкова казочка…

Загадкова, але вкрай не дурна. Це ж у хлопця був майже справжній бізнес-план, який міг стати цілком успішним, і не справдився виключно через недотримання правил техніки безпеки та чіткої кінцевої мети. 

Так я й не знайшла вагомих підстав вважати, що дурні — люди несучасні та недолугі, тож нехай і я теж буду хоч трішечки дурнем, вже дуже-дуже хочеться думкою радіти.

Та й багатіти думкою не завадить! Бо ми ж з вами знаємо, що думки можуть бути матеріальними, якщо в них вірити та втілювати у життя. 

Поки що наші неквапливі та дуже обережні орінговські думки одна за одною матеріалізуються, проповзають скрізь морок війни, розправляють крила та несуть маленьку срібну радість втомленим, але дуже сильним духом українкам та українцям. 

Мабуть, не дуже багато розумного в ювелірних прикрасах у прифронтовому місті, у прикрасах, що народжуються під ворожими обстрілами... Що у війну робити ювелірній справі, яку створено виключно для радощів та краси? 

Але людина така дивна істота — їй потрібне і те, чого не випити і не з'їсти, те, що тішить душу та милує око. Таке щось маленьке... Але справжнє! 

І ось це вже наша справа! 

За вікном нібито трохи вщухло...

Можна вже нести свої втомлені та розбурхані канонадою мізки до подушки та домовлятися про добрі сновидіння, в яких ми вже перемогли.

До речі, сновидіння теж можуть ставати матеріальними, тож спимо міцно, друзі, і уважно усі дивимося тільки про нашу велику українску перемогу та про подальше відновлення! 

З любов'ю, Олена Маслова