Чекати чи не чекати? Ось у чому питання! Особливо, коли мова йде про вино. І коли писалася ця стаття, моя витримка теж була випробувана: бо текст вийшов не зовсім таким, на який я сподівалася.
Уявіть собі, або ж навіть ви і самі могли вже бути у такій ситуації. Ви любовно збирали і із завмиранням серця зберігали свій перший (чи не перший) винний бар. Нехай навіть у серванті чи шифон'єрі, але в ньому зібрані дорогі серцю пляшки: французьке вино, що привезли з Європи років 5 тому, винні гостинці з Італії (Сицилія!) або Іспанії; а може й привабливе португальське. Зібравши рідних та друзів на честь будь-якого приємного свята за одним столом, ви хочете поділитися з ними найпотаємнішим — і частинкою радості від вражень мандрівкою. Келихи начищені, скатертина накрохмалена! Усі урочисто відкорковують і розливають по келихах, передчуваючи нові враження. І після першого ковтка вони справді з'являються, особливо у вас. Вино виявляється кислотним, затхлим, плоским, зовсім не схожим на те, яким ви його пам'ятаєте. Від чарівного букета залишилися ріжки та ніжки. Гості здивовано округляють очі, а дідусь на чолі столу сміється та жартує про «ці ваші закордонні вина», і резонно пропонує перейти на нормальний домашній самогон. Що трапилося? Чому вино так трансформувалося і магія перестала працювати поза Гоґвортсом?
Відповідь дуже проста: теза про те, що вина з часом стають кращими — частково міф, частково брак інформації. І те, що абсолютно всі вина можна зберігати довго, а вони лише покращуватимуться — абсолютно невірно. Давайте розбиратися з цією витримкою — і своєю, і винною.
Існує таке поняття, як потенціал зберігання — він відповідає за те, чи варто взагалі зберігати вино і чи покращиться воно з часом. Так ось більшість вин, які ми бачимо в супермаркетах і навіть винотеках (також європейських), потенціалу зберігання не мають, або він у них дуже невеликий. Такі вина заплановано випити молодими, доки вони не втратили своєї максимальної форми, і на тривале зберігання вони просто не розраховані. І якщо ви у симпатичній винотеці якогось європейського містечка купили вино ще до пандемії та закриття кордонів, і вона досі стоїть у вашому домашньому барі — настав час відкоркувати та спробувати, що там від неї залишилося. Тому що це вино, швидше за все, мало бути випите ще два роки тому. Це дуже сумна новина для тих, хто любить збирати прості вина або привозити з поїздок винні сувеніри, але тоді варто просто випивати ці сувеніри не пізніше ніж через рік після мандрівки. Для розуміння того, скільки може «прожити» вино з супермаркету, можна навести загальні орієнтовні цифри: для білого вина це 1-2 роки, для червоного — іноді до 5 років, розе краще випити не пізніше ніж через півтора роки (але знамените розе з Тавеля живе довше).
Таке ось молоде вино й коштує дешевше, у його ціні не закладені всі ті складнощі, з якими стикається винороб при виготовленні вина, що має потенціал для зберігання. Звідси вино з цим самим потенціалом не може коштувати дешево. А якщо додати сюди ще й те, що на вина, з яких можна скласти колекцію на кілька десятиліть або заробити на їхньому перепродажі пізніше, є навіть черга — купити вино з потенціалом зберігання виявляється не так просто. Хоча є й доступні варіанти: наприклад, німецькі аукціонні рислінги — це солодкі білі вина, які можуть витримуватись десятиліттями, і більшість пляшок коштують небагато. При цьому потенціал зберігання не завжди говорить про найвищу якість вина: насамперед він говорить про те, що вину потрібен час, щоб повністю розкритися, стати максимально букетним та цікавим.
Як зрозуміти, що вино гідне зберігання? На жаль, абсолютно точного методу немає. Але є маркери, якими можна вирахувати, чи довго «проживе» вино. На це впливає і сорт винограду, і терруар, і метод виробництва та досвід винороба; вміст цукру, підвищена кислотність та велика кількість танінів, рівень алкоголю та баланс. Наприклад, якщо вино від початку було розбалансоване, згодом кращим воно вже не стане. Також для прикладу звернути увагу варто на вина з високою кислотністю — це буквально «скелет» вина. Природний високий рівень кислотності зазвичай у винограді з прохолодного клімату, отже ми відразу згадуємо Німеччину, Ельзас, Шампань. А ось що стосується цукру, багато хто забуває, що краще зберігаються солодкі вина: такі, як сотерн або солодкі категорії рислінгу (з ботритизованого винограду особливо прекрасні!). Але таке вино точно буде коштувати недешево.
Дозвольте, скажете ви. А як же всі ці фільми з винними погребами багатіїв із елегантним смаком? А як же колекціонери вин? Винні аукціони зрештою? Все це має місце, тому що вина з потенціалом зберігання теж існують. Просто розумітися на цьому питанні потрібно глибше, ніж у винній полиці супермаркету. Наприклад, шампанське Cristal Louis Roederer найкраще пробувати через десять років після розливу по пляшках — тоді воно приходить у свою максимальну форму. І якщо ви розраховуєте купити його зараз, відразу ж відкоркувати та скуштувати божественного нектару, швидше за все, ви будете злегка розчаровані.
Але наука колекціонування вина все ж таки для нас відкрита! Оскільки інформація зараз поширена усюди, сучасний поціновувач може отримати вичерпні дані просто тикаючи пальчиком в екран гаджета. Ще один величезний плюс — якісний ривок у виноробстві. Зараз вин світового класу стало набагато більше, ніж у минулому, що значно розширює можливості вибору. Крім того, сучасні вина без особливих проблем переносять транспортування на тривалі відстані та здатні зберігатися більш тривалий час. Але все одно для створення симпатичної винної колекції знадобиться бюджет, стратегія покупок, місце та умови для зберігання, а також перевірений постачальник. А якщо винна колекція розглядається як інвестиція, то тут не обійтися без глибокої аналітики ринку, роботи з аукціонними будинками та іншими вузько специфічними принадами. На тлі цього зібрання домашнього бару виглядає більш доступною та привабливою справою.
А ви вже намагалися зібрати свою винну колекцію?
Альона Мінакова для Орінго
