"Або хрестик зніміть, або..." Усі ми чули цей вислів. Та в реальному житті бажаючих вдягти усе одночасно більше, ніж треба для світової гармонії - так і народжуються амбівалентні особистості.

Усі ми маємо досвід внутрішніх суперечок – людина складається виключно з чорного чи білого лише у літературі епохи класицизму. Та коли протиріччя наростає між декларованим світоглядом та реальними вчинками,  це загрожує цілісності особистості. Недарма дослідник амбівалентності, як співіснування взаємовиключних суперечностей всередині психіки, психіатр Ойген Блейлер, вивчав її у рамках аналізу шизофренії.

Знайти амбівалентність у житті нескладно, достатньо просто озирнутися навколо. Згадайте, як часто люди обурюються хабарями, впевнено додаючи, що от «у Європі все зовсім не так». Але коли їм самим потрібно вирішити якесь питання, звідкись чарівним чином береться конвертик, коробка цукерок й інші речі, спрямовані на спрощення та пришвидшення певних проблем. Та й правда, один-єдиний хабар, даний власноруч, аж ніяк не вплине на систему, що прогнила в цілому, чи не так?

На фото: ексклюзивна каблучка "Задзеркалля"

Так само люди гордо запевняють, що «вірять у доказову медицину», тягнуть додому ікони й розвішують їх по фен-шуй, сварять соцмережі… у соцмережах, хвалять Європу за добробут й безпеку, водночас обурюючись «толерантністю, яку нам пхають» й замовляють китайський дешевий мотлох, сумуючи, що український бізнес не розвивається.

Найепічніший приклад амбівалентності можна побачити в наших недобрих сусідів: пригадайте, як ставиться до війни пересічний білгородець. Коли від них летить щось на наш рідний Харків, це священна боротьба, але коли ж у відповідь на голову щось також сиплеться – це жахи війни та кінець світу… Втім, чого ми хочемо від країни, що взагалі не керується здоровим глуздом, яка вже там  внутрішня цілісність…

Власне, відсутність внутрішньої цілісності і є основною проблемою амбівалентності: людина може довгий час їхати одночасно по двом коліям, не відчуваючи проблеми. Але врешті-решт колії розходяться, неузгодженості всередині накопичуються, напівсвідоме лицемірство стає явним й особистість буквально розривається навпіл – добре, якщо цю кризу вийде вчасно відстежити та виправити.

На фото: ексклюзивний підвіс "Точка збирання"

На жаль, такі ситуації - зовсім не рідкість, навіть навпаки, можна сказати, що це тенденція. Наш мозок неймовірно винахідливий і готовий іти на будь-які хитрощі, щоб переконати нас у власній цілісності. І неважливо, що від цієї самої цілісності давно нічого не залишилося. Лише коли міра амбівалентності перевищує всі розумні межі, ми починаємо відчувати, що щось не так... Але у всього є своя ціна і, захищаючи нас від самих себе, наш розум грає з нами недобрий жарт, доводячи ситуацію до крайнощів і мало не до хвороби.

Що ж із цим робити? Гарне запитання. Як мінімум, не мати ілюзій щодо повної власної свідомості та раціональності. У кожному з нас є амбівалентність, кожен з нас у якісь моменти життя суперечить самому собі – і це варто визнати. Потім можна придивитися уважніше і розглянути власні протиріччя, познайомитися з ними й вирішити, яка міра амбівалентності вас задовольняє, а з якими звичками краще розпрощатися.

На фото: сережки "Складність простих понять"

Ольга Орінго