Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Де наші корені?

Одна з несподіваних думок, що виникає під час читання книги Мішеля Пастуро «Жовтий. Історія кольору», про яку ми розповідали в попередньому дописі: навіть у кольорів є своя історія та родовід, що сягає у глибину віків, до самого палеоліту... А як щодо нашого родоводу?

Життя в Україні, як підказують нам історія та література, ніколи не було нудним – і ніколи ж не сприяло збереженню хоча б чогось від минулих поколінь. Які там коштовності, будинки та архіви, найцінніший родинний спадок, на який можна сподіватися – спогади прабабусі, яка вижила попри війни, голодомор та інші невеселі історичні події; якщо ж зазирати далі – темрява та невідомість.

Втім, це можна виправити – переконана Анна Ніколаєва, українська дослідниця, етнологиня та екскурсоводка (ми ще дізнаємося, навіщо ходити на екскурсію кладовищами). Її книга «А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду?» – це докладний путівник, спираючись на який ви зможете здійснити подорож до свого минулого. І займатися цим варто просто зараз, адже, як наголошує авторка: «Якщо не впорядкуємо і не збережемо свої сімейні архіви зараз, то завтра їх може не стати…».

78acbbf698c3156dd7f46f17996d9ccd.jpg

Виявляється, цю думку розділяють чимало людей, адже «А тепер і спитати немає в кого» продається з рекордною швидкістю – видавництво «Лабораторія» вже готує додрук. Не втрималися перед спокусою поринути в світ генеалогічних досліджень й в Орінго. Звісно ж, переказати чималенький том з купою конкретних порад важко, тому спробуємо зацікавити основним: Анна Ніколаєва доступно і детально пояснює, з чого розпочати побудову родоводу, ділиться конкретними ресурсами, на яких можна шукати й заспокоює: не усі сімейні таємниці ведуть до скарбів, але не це й найцінніше.

«Досліджуючи історію своєї родини, ми передусім вивчаємо історії різних людей, що жили або живуть за нестійких економічних, політичних, соціальних та інших обставин. Спираючись на які, а ще на свій унікальний характер, ці люди робили або роблять життєвий вибір щодня, здобуваючи досвід, часом припускаються помилок, жалкують про них, зберігають свої таємниці. Все так само, як і в нас із вами сьогодні».

Бонус: описана купа цікавих історичних фактів й життєвих історій, а в окремому розділі авторка ділиться досвідом особистих досліджень.

4365469a008dcf8f8f8a32adeea337d7.md.jpg

Усі ми знаємо, як важко зупинитися, коли щось цікавить… Несподівано авторкою ще однієї чудової книжки про вивчення історії свого роду виявилася Світлана Столбюк, журналістка, редакторка і учасниця кругів Орінго. «Де бере початок ріка, або Як написати свою родинну історію», видана у видавництві «Гутенберг», народилася з книжки «Де бере початок ріка», яку пані Світлана створювала для своїх рідних. На перші роздуми про свій родовід її надихнула прабабуся Меланія, яка пережила голодомори, війну, колгоспи – але залишилася в памʼяті доброю та достойною людиною, стрижнем для своїх потомків. З цього розпочалося довге та скрупульозне дослідження свого роду до десятого покоління, а потім – створення докладного посібника для інших.

«Я писала свою книжку під гаслом: “Генеалогія доступна кожному!”. Якщо ви думаєте, що історія — це сухі дати та події, то почніть з генеалогії, і ви побачите, що історія вашого роду — це і є історія країни, тільки під мікроскопом. Головне — мати бажання: це та справа, якою можна займатися все життя».

І дійсно, сторінки цієї книжки з поетичною назвою надихають вирушити на пошуки от просто зараз. Тут зібрана величезна кількість старих фото, архівних документів, зразків запитів, корисних порад та посилань. Є і чимало працюючих QR-кодів, за якими ви потрапите до різних архівів, музеїв чи проєктів, що допомагають з пошуками. А ще ця красива й корисна книжка написана водночас просто й захопливо – а для цього потрібний окремий талант!

ee5030e72ae1924219c5e1979be33863.md.jpg

Бабуся Світлани читає про своїх діда і бабу у книзі «Де бере початок ріка»

Сподіваємося, ми зуміли зацікавити вас книжкою «Де бере початок ріка, або Як написати свою родинну історію», а тепер розповідаємо, як її можна виграти!

Для цього достатньо написати в коментарях, чи шукали ви колись родинні корені та як саме. Ми з пані Світланою уважно прочитаємо усі історії, а наступного тижня розіграємо примірник. 

Ольга Орінго

celenitty
Втр, 17/06/2025 - 08:18

Зараз багато архівів сканують свої фонди та викладають електронні версії. Наприклад ДАКО (Державний архів Київської області). Так у Е-архіві є фонд 384 (Київська губернська комісія першого загального перепису населення у 1897 р., м. Київ). Також є справи по усім селам колишньої Київської губернії. Можна знайти село,будинок,хто проживав на момент перепису,віросповідання,вік,кількість дітей,рід діяльності. Дуже цікаво було читати. Нажаль села,з якого походить моя прабабуся не знайшла . Деякі справи у фонді втрачені через пожежі,війни і т. п
Julia777
Втр, 17/06/2025 - 12:07

В мене поки що немає можливості їздити по архівах, тому зібравши багатенько сімейних історій з усіх моїх гілок і маючи пару старих документів кінця 19 - початку 20 століття, де перераховані всі члени великої сім"ї по лінії моєї матері, їх повні імена і роки народження, шукала будь-які зачіпки у архівних документах, викладених в інтернеті. Знайшла різні цікавинки, наприклад, що одна з гілок роду дійсно є старожилами в селі, звідки мої батьки родом - з 17 століття проживають там. Шукаючи інформацію щодо роду чоловіка, а у нього дивне прізвище - ніби без сенсу і такого ніби ніколи не існувало і не лише в Україні, я натрапила на списки призваних до лав Червоної армії і прізвище предка чоловіка, записане вручну, можна було прочитати як з літерою "н", так і з літерою "к". З "н" прізвище мало чітке значення, з "к" - ні, тому я зробила висновок, що прізвище було змінено саме в ті роки за рахунок "не так зрозуміли літеру і так пішло далі")). Крім історії свого роду, я також шукала всі дані про історію села, звідки батьки родом, і отримана інформація внесла правки в сімейні історії, а також дала розуміння, як сформувався менталітет жителів того села, а значить - і моїх предків і їх нащадків. Поки що я роблю записи, щоб зафіксувати все, що знаю - останнім часом старі родичі якось випадково в бесіді згадують цікаві подробиці з життя їх рідних, а це ж наш спільний рід, тому я навіть знайшла певні повторюваності подій в житті родичів і ті риси характеру, які вважала притаманними лише моїй дитині, виявились спільними для кількох членів роду. Зараз думаю, як найкраще, найзрозуміліше оформити в письмовому вигляді все, що знаю (я купила спеціальний альбом для фіксування родинного древа, але щось той альбом малий і не дуже зручний). В майбутньому хотілось би дістатись до архівів і також думаю, що було б цікаво зробити ДНК-тест для сайту myheritage.com.ua, по результатам якого можливе підтягнення далеких родичів, а вони могли б також поділитись інформацією.
Kell
Втр, 17/06/2025 - 13:37

Так, шукала . Вдалося навіть докопатися до литовських князів))), які є у родичах чоловіка. Спочатку розпитували всіх старійшин роду, записували імена усіх родичів, яких вони могли згадати. Потім по архівах шукали записи про шлюб, про народження (зверталися по допомогу до спеціалістів). Вдалося десь на 4 чи 5 поколінь вглиб історії продивитися. Було цікаво дізнаватися , особливо про професії .
Ясминка
Пт, 20/06/2025 - 18:31

Мене заохотив до родинного пошуку та складання родоводу батько. Він майже все життя шукав свого батька, що пропав без вісти під час Другої світової. Та польську частину нашої родини. Саме від нього я навчилася важливим для цього навичкам - як робити запити в архіви та систематизувати знайдену інформацію тощо. Мені вдалося дослідити свій родовід до другої половини 19 століття по матерінській лініх -- та до 17 століття по батькові. Спочатку я зібрала всі документи, листи та фотографії з родинного архіву. Розпитала старших родичів, записала всю отриману від них інформацію. Далі робила запити в архіви. Мені дуже допомогло, що частину архівного пошуку вже встиг зробити батько, це зекономило купу часу, зусиль та грошей. Зробила родинне дерево на Myheritage.com.ua. Найцінніше — віднайти живий голос предків у дрібницях: у погляді на світ, у звичках, у несподіваній схожості. Цей пошук допоміг мені глибше зрозуміти себе.
Оля-Оринго
Сб, 21/06/2025 - 11:40

В дитинстві дуже уважно слухала розповіді бабусь, прадідуся і дальніх родичей, завдяки чому знаю чимало про родинну історію - матеріалу набереться і на авантюрний роман, і на збірник жахів. Пам'ятаю історію, як пра-прадід гоняв кавалерів прабабусі палкою, як прадід переплив Дніпро, як дід йшов пішки вчитися "в місто", знаю, від кого в мене розкішні коси і старовинна колода карт. Звісно ж, ділю почуте на чотири, але це все одно наша історія, яка підтримує у складні часи. Маю все це записаним, на всяк випадок, і дуже шкодую, що не зберіглися фото, які бабуся турботливо збирала по альбомам і підписувала - лишилися в окупації. Там були ще дореволюційні світлини...

А спеціально шукала сліди своєї родини в дуже специфічному місці: Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, у віннцькому томі, бо не могла повірити в історію, що з 14 членів родини лишилося в живих лише двоє. Знайшла... Саме страшне у тих книгах - купа позначень "родина без прізвища", адже це каже про те, що навіть і пам'яті не лишилося.