Цього тижня ми говоримо про історію - насамперед про неоднозначні факти, сумнівні трактування та банальні помилки. Але щоб краще бачити все перераховане, потрібно спершу отримати уявлення про те, якою історія справді була, хоча б приблизно... 

Підручники історії та статті у Вікіпедії - це, звісно, добре. Вони допоможуть дізнатися дати, події, імена та інші корисні відомості. Але вони навряд чи допоможуть зрозуміти, якою саме була та чи інша епоха: про що думали і чого хотіли люди, чого вони боялися, які настрої витали в повітрі... Тут сухих цифр і назв недостатньо. Але, на щастя, у нас є історичні романи і, несподівано, комп'ютерні ігри. Сьогодні поговоримо про ті з них, які вирізняються максимальною історичною достовірністю. 

І почнемо ми з гри Kingdom Come: Deliverance, яка цікава відразу з кількох причин. По-перше, ця масштабна гра рівня ААА зроблена в Чехії. Погодьтеся, під час розмови про розробку комп'ютерних ігор Чехія явно не відразу спадає на думку. І абсолютно даремно: чеська ігрова індустрія процвітала ще в епоху дискет, а до кінця 2010-х років доросла до створення справжніх шедеврів. Гра Kingdom Come: Deliverance, що вийшла у 2018 році, - яскравий приклад.

По-друге, дія гри теж відбувається в Чехії, у 1403 році, у розпал війни за чеський престол між двома братами, Вацлавом і Сигізмундом. Головному герою, синові коваля, довгий час не було діла до придворних конфліктів - доти, доки армія Сигізмунда не розорила його село. Залишившись без дому та сім'ї, він наймається на службу до лицаря Рацека з колоритним прізвиськом «Кобила» і починає опановувати мистецтво бою, мріючи одного чудового дня помститися Сигізмунду та його людям... Незвичність гри в тому, що практично всі персонажі в ній існували в дійсності: і двоє братів-королів, і лицар Рацек Кобила, і багато інших. Розгортається дія при цьому в реальних чеських містах, селах і замках. А події, що відбуваються в грі, в точності відповідають реальним історичним хронікам. Наприклад, напад Сигізмунда на село Скаліце, з якого починається гра, - задокументована історична подія. 

Ну а по-третє гра максимально відтворює умови побуту середньовічного найманця. Головний герой потребує їжі та пиття, і їх добування - окреме і не завжди просте завдання, а неякісною їжею можна ще й отруїтися. Від пива і вина герой цілком переконливо п'яніє, зброя з часом тупиться, і її потрібно постійно ремонтувати. А ще потрібно стежити за зовнішнім виглядом - якщо ви прийдете в місто просто з поля бою, в багнюці та з сокирою, городяни чомусь не захочуть з вами розмовляти...

Ще одна гра з високим рівнем достовірності - Pentiment, творіння ігрової індустрії, що не піддається класифікації. Воно вийшло в листопаді 2022 року і це саме «творіння», грою його назвати складно, оскільки ігрових механік як таких там практично немає. Скоріше, це можна назвати книжкою, яка люб'язно дає змогу читачеві ухвалювати рішення під час розвитку сюжету і зробити всі помилки разом із головним героєм.

А головний герой тут - молодий художник-підмайстер з Нюрнберга, прототипом якого, між іншим, послужив Альбрехт Дюрер. Він прибуває в монастир, щоб створити шедевр і стати справжнім майстром. «Шедевр» тут - не щось прекрасне і видатне, а термін для позначення свого роду випускної роботи. Для нашого героя це - розкішний ілюстрований часослов. Однак наш художник моментально потрапляє в круговерть подій, що кояться в монастирі та найближчому місті, дивних, кумедних, надихаючих, страшних... І все це намагається осмислити через мистецтво. 

Дія гри відбувається у вигаданому баварському місті і вигаданому монастирі, і з реальних історичних персон там - хіба що згадуваний у розмовах Мартін Лютер. Проте гра досконально точна в зображенні реалій XVI століття - зламу епох, коли лицарі поступалися місцем солдатам, церковна латина - народним мовам, а рукописи - друкованим книгам (що в цій історії особливо важливо). Ретельно опрацьована кожна дрібниця - від сюжетів церковних фресок і шрифтів у рукописах до звички вимірювати час і лаятися: час у грі відміряють за церковними службами, а згадка про Христа і Марію вважається набагато міцнішим виразом, ніж найбрудніша лайка! 

А ще в цій грі можна гладити собак і кішок

Pentiment - одна з небагатьох ігор, у яких є бібліографія. Причому вона такого обсягу, що будь-яка дисертація про історію Баварських Альп позаздрить. Це той випадок, коли за грою можна вивчати епоху. А ще, як будь-яка хороша книга, Pentiment містить у собі неймовірну кількість сильних емоцій, не завжди простих і легких. Однак один з уроків цієї історії - мистецтво навряд чи може врятувати світ, але зробити його більш стерпним воно здатне.

Ще один прекрасний приклад не тільки історичної, а й психологічної достовірності - «Вулфхолл», роман британської письменниці Гіларі Мантел. Це роман про... якщо говорити не надто точно, це історичний роман про епоху Тюдорів, головний герой якого - перший радник короля Томас Кромвель. Але, як пишуть британські критики, казати, що «Вулфголл» - це історичний роман, все одно, що сказати, ніби «Мобі Дік» - книга про китобоїв. Ця історія набагато глибша і цікавіша, при цьому показана вона читачеві очима не менш цікавої особистості.

Томас Кромвель - виходець із бідних городян, син пивовара, в молодості волоцюга і, за чутками, розбійник; за своє життя він зумів піднятися на карколомну висоту, стати радником короля, змінити релігію цілої країни та домогтися нечуваної могутності... Чим усе закінчилося, неважко здогадатися: за часів короля Генріха VIII багатьом важко було втримати голову на плечах у прямому сенсі слова. Однак увійти в історію і залишитися в ній Кромвель встиг.

Мантел працювала над своїм романом п'ять років. Вона вивчала історичні записи і навіть склала каталог карток із записами, де і в який момент перебував той чи інший історичний персонаж. «Ви не можете помістити герцога Саффолка в Лондон, якщо він має бути в іншому місці», - пояснювала письменниця. Ретельне опрацювання епохи відзначали і критики. Психологію дійових осіб опрацьовано настільки ж ретельно, особливо детально вона прописана у головного героя - Томаса Кромвеля. Жорстокий, розумний, нечесний і амбітний канцлер вийшов настільки живим, що в деяких відгуках можна побачити деякі побоювання - погляд на світ Кромвеля впевнено витісняє погляд читача...

А чи є у вас улюблені історичні твори? І наскільки для вас важлива історична достовірність?

Женя Орінго