Чи не втомилися ви, друзі, від об'ємної культурної складової в нашій відеоподорожі? Влаштовуйтеся зручно – настав час вечері, і на неї ми відправимося до уявної «мами друга»: закладу української кухні «Трипіччя».

«Місто-намисто, не «залізобетон». Ось, що я хочу сказати. Як на мене, ми вже давно не залізні і давно не бетонні. Ми давно посипались і грунту під ногами не відчуваємо. Ми просто всі разом в цих обіймах. Місто-намисто… це про з’’єднання міста, як архітектурної складової, людей, квіту, відродження». 

Микита Вірченко, засновник «Трипіччя», розповідає, що від самого початку у нього не було планів розвивати довгостроковий бізнес-проект. Заклад був справжнісінькою імпровізацією. Чіткої концепції у нього не було, але хотілося годувати людей у затишній обстановці. Концепція сформувалася вже в процесі, коли в «Трипіччя» почали активно ходити люди. Тоді-то Микиті й спала на думку ідея «слобожанського ресторану».

Фото з архіву Микити Вірченко

Засновник «Трипіччя» підкреслює, що його заклад дуже слобожанський, навіть дуже харківський. По-перше, в ресторані використовують виключно регіональні продукти – те, що можна без зусиль дістати в місцевих садах і городах. Тут і підтримка місцевого фермерства, і контроль якості – ти точно знаєш, звідки взялася картопля у тебе на кухні. По-друге, «Трипіччя» – не тільки про їжу, а й про комунікацію, точніше, про поєднання їжі та комунікації. Тут люди спілкуються, обмінюються думками, думками... а під гарну їжу це робити значно приємніше. А Харків і сам – про комунікацію, взаємодію і взаємодопомогу, це, можна сказати, сама суть міста.

А ще Микита поділився планами: він збирається відкривати ще один заклад, «Благовіщенський курінь», кафе польової козацької кухні на Благовіщенському базарі. Гроші з проєкту підуть на благодійні потреби, і робити це він збирається не один, а з Мер'ям Йол і командою «Волонтерського». Треба думати, це буде щось дійсно видатне. 

Фото з instagram «Благовіщенський курінь»

Ювелірний дім, рекламна агенція і їдальня з українською кухнею, книгарня-каварня, затишний простір для настольних ігор, і, звісно ж, волонтерський хаб – усі проєкти у Харкові об'єднуються між собою, взаємопов'язуються і разом працюють на перемогу. І лунає над містом пісня на слова Сковороди, чия ідея сродної праці добре знайома всім харків’янам.

Ольга Орінго