Цікавинки про кулінарні книги, від Середньовіччя до сьогодення.
Історики не дарма вважають кулінарні збірки важливим історичним документом, адже рецепти, описані в них, є віддзеркаленням економічного, соціального, культурного настроїв відповідної епохи. І не завжди кулінарна книга є лише засобом тримати під рукою збірку потрібних рецептів.
Пригадайте будь-яку книгу з власної колекції і скажіть, за кількома рецептами з її сторінок ви готуєте. Тобто постійно звертаєтесь саме до цього джерела, бо не маєте нічого подібного серед кулінарних традицій своєї родини чи в інших збірках. Наприклад, з величезної збірки про смачну та здорову їжу середини минулого сторіччя я користуюсь аж одним рецептом чебуреків. 
Бо там дивне дозування інгредієнтів, розраховане на громадське харчування, а не камерність домашньої кухні. Тож мені краще відкрити фоліант на потрібній сторінці, аніж запам’ятовувати рецепт. Загалом саме усілякі рецепти тіста змушують мене підглядати в різні джерела, бо тут вважаю правильну грамівку запорукою гарного результату. Зрештою, все інше тримаю в пам’яті або готую на «око». Тож та мінімальна кількість книг, що я маю, виконують свою роль скоріш номінально.
Проте існують видання, що за змістом та якістю друку стають справжньою окрасою книжкової полички й головним чинником смачнющих сніданків, обідів та вечерю. Цікаво, що в 15-16 століттях у Західній Європі збірки рецептів не тільки допомагали упорядникам великих домогосподарств в налагодженні харчування господарів, а й були предметом гордості аристократів. За допомогою цих збірок вельможі могли наочно продемонструвати гостям можливості власних кухарів в організації бенкетів.
Книга в ті часи сама по собі була показником статусу свого власника, річчю коштовною та недоступною для багатьох верств населення. А кулінарні книги ще й мали чітке розподілення за категорією читачів: були фоліанти для аристократії та для міщан. Нижчі верстви населення на таку цікавинку навіть не розраховували. Чим же відрізнялись рецепти для привілейованих осіб? Загалом лише одним розділом — еліта мала доступ до рецептів в з дичини, бо мисливство було улюбленою розвагою аристократів. В збірках рецептів для міщан можна було знайти рецепти-імітації: як за допомогою спецій та прянощів надати блюдам зі свійських тварин омріяного смаку дичину. Хтозна, можливо, саме тоді народжувались перші експерименти з молекулярної кухні.
Прикладом економічного впливу на кулінарні збірки є розвиток друкарської справи. По-перше, збільшилися наклади, технології друку нарешті зробили кулінарні видання поширеним та доступним явищем (тут можна поспівчувати середньовічним писарям — це ж яку силу волі треба було мати, щоб довго і натхненно писати про приготування смаколиків, стикаючи слиною). А попит на той час утворився неабиякий. Людство опанувало вирощення багатьох сільськогосподарських рослин, віднайшло чимало технологій термічної обробки й перші друковані збірки рецептів були в якомусь сенсі справжніми кулінарними енциклопедіями, охоронцями майже магічних знань.
The Compleat Housewife, 1727
В період індустріального буму змінився зміст книг. Тепер в них приділялось чимало уваги устаткуванню кухні, приладам-помічникам і стравам з продуктів харчової промисловості — консервів. Кулінарні книги в 19 столітті стають спробою просувати нові продукти харчування, а також продавати місцеві продукти, багато з яких вироблялися в надлишку.
Що ж до культурного і навіть політичного чинника, то історії відомо чимало прикладів, коли книга ставала об’єктом знищення як уособлення національної культури. Радянська влада, що перед усім намагалася зліпити з кількох захоплених народів один, стирала українську ідентичність в тому числі й викореняючи наші кулінарні традиції. Багато чудових кулінарних збірок були знищені, інші ж забороняли для друку. Серед таких унікальні книги Ольги Франко, невістки видатного українського поета. Закінчивши дворічні курси відділу кулінарії при Вищій школі сільського господарства, вона написала «Першу українську загально-практичну кухню» й «Всенародну кухню», що мала цікаво поділення рецептів за сезонністю. Ольга Федорівна крізь все життя пронесла любов до кулінарії та розумне, здорове ставлення до системи харчування, балуючи домашніх смаколиками власного приготування. У радянські часи кулінарні книжки Ольги Франко не видавались, оскільки їх було зараховано до «буржуазної» літератури, сьогодні ж можна знайти сучасне видання від «Фоліо».Та над популяризацією української кухні в подачі Ольги Франко працюють її нащадки. Онучки Ольги Федорівни перетворюють свої смачні спогади з дитинства на цікаві рецепти і діляться ними на сайті проєкту «Практична кухня. Забуте й нове».
Чи є у вас улюблені кулінарні книги та які рецепти шукаєте саме в них?
