Продовжую піднімати завісу та розповідаю про заплановану виставку «Орінго. Мистецтво срібних історій».

По-перше, щиро дякую за привітання та підтримку, друзі. Навіть з мого досить стриманого анонсу ви відчули хвилювання та збентеження розмахом, подія вимальовується непересічна та дивовижна. Настільки дивовижна, що складно її оцінити по шкалі важливості не лише для Орінго, а й для української ювелірної спільноти та Харкова. 

Так, у Скарбниці Національного музею історії України вже відбувалися раніше виставки сучасного ювелірного мистецтва. У 2020 році на виставці «Спіраль часу»  показали твори художника-ювеліра Віталія Хоменка. У 2021 році відбулася виставка "ДНК автора" нашого талановитого земляка, ювеліра Станіслава Дрокіна. У 2022 році два тижні йшла виставка «Україна, яка бореться». Ці виставки проходили в одній-двох окремих вітринах, і максимальний термін був колись два місяці. 

Прикраси Орінго планують експонувати у двох залах з 12 вересня 2025 року до 09 березня 2026 року. І це Скарбниця Національного музею історії України на вулиці Лаврській.

Сподіваюсь, що за півроку багато хто зможе відвідати виставку. Також сподіваюсь, що нам вдасться гарно показати її тим, хто не зможе. 

Але...

Два окремих зали = 29 великих вітрин (як на фото вище). Часу на підготовку майже немає.

Коли ми раніше готувалися до виставок у Києві на чотири дні і на 20 кв.м, то підготовкою одночасно займалися десятки людей і починали ми за півроку. А зараз контент-команда розкидана по різним містам, виробництво йде по мінімальному рівню обсягів, оборотних коштів немає і запаси срібла давно скінчилися...

Кількість роботи така неосяжна, що інколи мені хочеться здатися. Інколи – це приблизно десять разів на день. Розумію відповідальність моменту: щоб не змарнувати казкову можливість та розповісти наші срібні історії зрозуміло й захоплююче, потрібно не лише правильно показати правильні прикраси — це безліч текстів, посилань, схем, документів, ілюстрацій, спілкування зі складною державною структурою і з людьми, які можуть допомогти зробити це дійство цікавим. Яким дивом це витягнути, як під час війни синхронізувати безліч потоків — не розумію. 

Та з іншого боку — усе те, що добре знаю і вмію зараз, колись теж видавалося мені неможливим та незрозумілим, тому після кожного спалаху бажання здатися-сховатися, маятник вирушає у бік «якось воно буде». 

Як казав пан Жадан: «…і те, що тримало тебе раніше, буде тримати тебе надалі». Варто тільки зануритися з головою у гортання книжок та розкладання прикрас і каменів, як відступає з серця темрява. Вже приблизно розписані вітрини та їх наповнення прикрасами, малюється досить божевільна кульмінація виставки та візуальна розповідь про виробництво. Навіть пишу промову на відкриття, як тільки знаходиться вільна хвилинка. 

І так, дуже потрібні будуть прикраси з ваших приватних колекцій, якщо хтось зможе відпустити від себе їх аж на півроку.

Наразі продумую механізм правильного оформлення прийому-передачі і незабаром зможу розповісти про це більш детально. Точно шукатиму ексклюзивні прикраси та сформовані дерева міні-колекцій (аж три вітрини ми відводимо тільки для них), але скоріш за все і прикраси з інших колекцій будуть потрібні також: стільки зробити виробництво фізично не зможе, бо нам ще треба вчасно виконувати замовлення. Прикрасам-гастролерам хочу зробити окремі паспорти, що вони бачили Лавру, а Лавра бачила їх.

Далі буде…

О.М.