Уявлення про дім мрії змінюється у людей протягом всього життя. Власне кажучи,  навіть на власний дім ми дивимося по-різному у різні проміжки часу.

В дитинстві це загадковий світ, повний пригод і чарівних знахідок, в юності – затісна висока вежа, з якої хочеться скоріше втекти, бажано разом із зачарованим принцом або принцесою. З роками з образу дому облітає романтичний флер і ми розуміємо, що мандрівний образ життя не дуже підходить для родини, тож прагнемо осісти у фортеці. Ще згодом вирішуємо, що витрачати дорогоцінний час на громіздкі конструкції недоречно і зменшуємо периметр помешкання, зате здобуваємо у затишку та гармонії.

Так само не можна укласти у єдине рівняння формулу наповнення ідеального будиночка. Для когось дім неможливий без бібліотеки та зручного місця для читання, інші вбачають серце дома у кухні та затишній їдальні з містким столом. Одні втрачають життєву силу без великих світлих вікон, інші почуваються безпечніше за стінами, тим паче їх можна прикрасити картинами і завжди бачити перед очима лише передбачуване прекрасне.

Одне ясно точно — неможливо вирішити за іншу людину, де і як їй краще житиметься. Образ улюбленого дому мінливий та водночас загартований. В якому б наборі якостей чи речей він не існував, все одно, мов та мушля у равлика, залишатиметься в серці власника попри зміни координат та життєвих обставин.