Ні в металургії, ні в ювелірній справі не обійтися без сплавів. Практично скрізь, де використовуються метали, ці самі метали активно змішуються. Сплавами зараз нікого не здивуєш. Втім, дивлячись якими...

Ми звикли, що існують певні стійкі поєднання металів: наприклад, мідь можна змішати з оловом і отримати бронзу. Але що буде, якщо змішати мідь, наприклад, зі сріблом? Нісенітниця буде, скажете ви, і абсолютно даремно! Історія, зокрема і ювелірна, і не таку екзотику знає.

Якраз суміш міді та срібла ми серед інших екзотичних сплавів першою і розглянемо. Таке дивне поєднання спало на думку майстрам у не менш дивній країні - в Японії. Як відомо, Японія від решти світу відрізняється приблизно настільки ж, наскільки Місяць від Землі, і все там вкрай своєрідне, навіть металургія. І уявлення про те, що можна сплавляти, а що ні, теж свої власні. Саме там і був винайдений специфічний сплав під назвою сібуїті - в перекладі "одна чверть". У цьому випадку - одна чверть срібла на три чверті міді. Результат виходить вугільно-чорного кольору, щоправда, залишається таким недовго, оскільки швидко покривається патиною. Ось ця патина і є в сібуїті найцінніше і найкрасивіше: вона переливається темно-синім, темно-зеленим і коричневим, надаючи виробам абсолютно неймовірного вигляду. Традиційно сібуїті використовувався для виготовлення декоративних елементів катани - наприклад, кріплення або цуби. Але з часом з нього стали робити і більш мирні речі - наприклад, чаші та вази.

Європейці, втім, свого часу нітрохи не поступалися японцям за розмахом металургійної фантазії. В античній Греції свого часу існував сплав, який можна порівняти за цінністю із золотом і сріблом! Він складався з міді та невеликих (при цьому обов'язково рівних) часток срібла і золота. Як і сібуїті, він був глибокого чорного кольору і швидко набував патини характерного темно-пурпурного відтінку. За це сплав отримав ім'я "гепатизон", у приблизному перекладі "печінковий" - колір патини нагадував грекам печінку. У вигадуванні назви вони теж проявили фантазію, як бачите... Гепатизон регулярно згадується в античних джерелах: судячи з них, сплав цінувався дуже високо, часом вище, ніж золото і срібло в чистому вигляді; з нього часто робили статуї і всілякі декоративні предмети. Однак самих предметів з гепатизону до наших днів збереглося так мало, що навіть на тлумачний хімічний аналіз сплаву не вистачає. Наприклад, точні пропорції міді, срібла і золота не зрозумілі досі.

Сучасна скульптура з гепатизону, Новий музей, Берлін

До речі, якщо вірити Плінію Старшому, сплавів, подібних до гепатизону, було багато! Вони були відомі під загальною назвою "коринфські бронзи" і являли собою різноманітні варіації на тему міді, золота і срібла в різних кількостях і пропорціях. Гепатизон серед них був лише другим за цінністю: перше місце ділили лютеум, у якому переважало золото, і кандидум, що містив більше срібла. Дуже шкода, але зразків лютеума і кандидума до наших днів не дійшло... Хоча, можливо, їх ще просто не знайшли, і всьому свій час!

На фото: підвіс "Кінь у яблуках"

Але, мабуть, найдивніший сплав створили індійці. Пам'ятаєте знамените "ірландське рагу" з книги Джерома К. Джерома, яке робили шляхом зсипання в каструлю всього підряд? А можете уявити собі щось схоже, тільки в металургії? А воно є і називається "панчалоха", в перекладі з санскриту "п'ять металів". Це сплав, що складається з рівних часток золота, срібла, міді, цинку і заліза. Чому такий дивний набір? Тому що кожен із цих металів має в індуїзмі свою символіку і вважається священним. З'єднати п'ять священних металів у сплав - цілком логічна ідея: результат, що вийшов, буде наочним матеріальним втіленням усього доброго і чистого, що є у всесвіті. Що попало з панчалохи не роблять - це матеріал виключно для статуй богів і захисних амулетів. Вважається, що людину, яка регулярно носить талісман з панчалохи, супроводжуватимуть удача, здоров'я і прихильність богів.

Статуя Вішну зі сплаву панчалоха

Втім, п'ять металів - не межа: іноді для статуй використовують сплав під назвою аштадхату, який складається з восьми компонентів! Крім золота, срібла, міді, цинку і заліза, до його складу входять олово і ртуть. Аштадхату вважається ідеально "чистою" і священною речовиною, її використовують вкрай рідко і виключно для статуй богів.

Дивовижне й прекрасне можна відшукати де завгодно - і металургія не вийняток. До речі, а вам усі ці незвичайні сплави здаються красивими? Хотіли б собі прикрасу з "чорного срібла" або "коринфської бронзи"?

Женя Орінго