147 років тому народилася видатна українка, оперна співачка, яка підкорила своїм співом усю Європу - Соломія Амвросіївна Крушельницька. Історія її життя і вокальної праці надзвичайно багата й цікава...

 Щоб навчатися музиці, юна Соломія Крушельницька відмовилася від заміжжя, що для жінки того часу було неабияким сміливим учинком. Наречений був проти того, щоб Соломія співала, і не поділяв її захоплень; якось навіть жартома сказав, що не відрізнить Шопена від шопи (повітки). Усе було готове: пошитий одяг, складене до скрині придане й розіслані запрошення. Але весілля батьки все ж таки скасували, на слізні прохання доньки. Соломія отримала освіту оперної виконавиці спершу у Львівській консерваторії Галицького музичного товариства. Дебют відбувся для неї у 1893 році, коли на сцені Львівського міського театру Скарбка (нині театр імені Марії Заньковецької) вона виконала партію Леонори в опері "Фаворитка" італійця Доніцетті. Того ж року вона закінчила консерваторію і отримала диплом. У той час світовими зірками опери були чоловіки - Баттістіні, Карузо, Шаляпін... І Соломія мріяла стати з ними на один щабель, досягти такого ж світового успіху. Щоб наблизитися до своєї мети, вона вирушила в Італію, музичну столицю світу. Італійської вона не знала, але вже за два місяці вільно говорила нею - опанувати мову дуже допоміг музичний слух, вона прислухалася до мовлення й копіювала вимову й акцент. Загалом за своє життя вона опанувала вісім мов.

У другій половині 1890-х років Соломія Крушельницька, отримавши добрий досвід під час міланських студій, починає гастролювати світом: крім Італії, Австрійської та Російської імперій її можна було почути у Франції, Польщі, Єгипті, Чилі, Аргентині, Португалії... Вона співала у "Аїді" Верді, "Чіо-чіо-Сан" Пуччіні, "Кармен" Бізе, "Електрі" Штрауса, "Євгенії Онєгіні" та "Піковій дамі" Чайковського, "Валькірії" Вагнера. Особливістю її виступів було те, що вона приділяла велику увагу не лише вокалу, а й сценографії, хореографії, костюмам. Власноруч добирала одяг та аксесуари та майстерно вживалася в роль. Наприклад, готуючись до ролі Чіо-Чіо-Сан вона носила японський одяг упродовж трьох місяців. Узагалі її співпраця з Пуччіні гідна окремої згадки. Саме завдяки участі Крушельницької опера "Мадам Баттерфляй", яку не сприйняли за першої постановки, отримала все ж таки визнання публіки - повторна прем'єра з Соломією в головній ролі закінчилася тим, що співаків викликали на сцену гучними аплодисментами сім разів! Пуччіні подарував їй свій портрет з написом "Найпрекраснішій Баттерфляй". А по закінченню роботи над "Чіо-Чіо-Сан" Крушельницька віддала маестро свою партитуру, береги якої геть-чисто були списані помітками. Знайомі композитора переказували, що портрет Крушельницької був єдиним, що прикрашав його робочий кабінет довгі роки.

Кілька сезонів підряд вона виступала в Кракові, внаслідок чого поляки почали вважати її польською співачкою. Італійці заперечували, що Крушельницька - італійка. А сама Соломія завжди вважала себе українкою. Листи рідним вона писала українською, галицьким діалектом. Крім родини, листувалася вона і з видатними українцями, зокрема Іваном Франком, Василем Стефаником, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською... Біографи стверджують, що вона завжди подорожувала з шевченковим "Кобзарем" і любила виконувати твори звідти, що були покладені на музику Миколою Лисенком. З 1894 року вона майже щороку приїжджала до України і давала концерти у Львові, Стрию, Чернівцях, Збаражі, рідному Тернополі... Крушельницька приїжджала і на концерти, присвячені пам'яті Шевченка і Франка: заради цих виступів вона могла відкласти турне. Після блискучого виступу у Санкт-Петербурзі її запросили заспівати перед імператором Миколою ІІ та його родиною. На прийомі вона виконала кілька відомих арій, а тоді заспівала "Веснівку" Маркіяна Шашкевича:

Цвітка дрібная
Молила неньку,
Весну раненьку:
“Нене рідная!
Вволи ми волю –
Дай мені долю,
Щоб я зацвіла,
Весь луг скрасила...

Імператорська родина  щиро аплодувала виконанню, а тоді Микола Олександрович запитав Соломію, якою ж мовою вона щойно співала? На що та, гордо скинувши голову, відповіла: "На языке моём родном, украинском!"

В ролі Брунгільди, опера "Валькірія" Р. Вагнера

В ролі Аїди, опера "Аїда" Дж. Верді

До речі, з Федором Шаляпіним Соломія таки познайомилася. Вони зустрілися в Мілані в 1907 році, і заради того, щоб побути в її компанії й поспілкуватися з видатною жінкою, Шаляпін відмінив власні виступи в Парижі. Він був зачарований її красою й силою голосу і зізнавався, що лише цій тендітній жінці може "открыть все царапинки своего сердца". Соломія рано завершила концертну діяльність, у 1920 році, і оселилася разом з чоловіком, італійцем Чезаре Річчоні, на власній віллі. Чезаре був витонченим аристократом, юристом - мером міста Віареджо. Крушельницька придбала віллу неподалік від Віареджо і назвала її на власну честь, Salome. З вікна вілли вона милувалася Тірренським морем. Тут вона залюбки приймала гостей і давала камерні домашні концерти. Як і раніше, вона часто їздила до рідних в Україну. 

З Чезаре Річчоні, Віареджо, 20-ті роки

На пляжі Віареджо, 30-ті роки

У 1938 році помер Чезаре, і самотня Соломія ще більше потяглася до родини. На жаль, її поїздка в Галичину 1939 року виявилася визначною для всієї подальшої долі. Розпочалася Друга світова війна, і Крушельницька, громадянка Італії, не змогла виїхати додому. В листопаді 1939-го Галичина була приєднана до СРСР, і нова влада націоналізувала триповерхову кам'яницю співачки, лишивши їй лише чотирикімнатну квартиру, де вона мешкала з сестрою Ганною. Упродовж війни Львів перебував під німецькою окупацією, і родина Крушельницьких дуже бідувала, тож Соломії довелося знову повернутися до співацької діяльності - вона давала приватні уроки вокалу. Уроки вона починала словами: "Сідай, дитино, відпочинь - я тобі заспіваю". Усю нерозтрачену любов Соломія, що ніколи не мала власних дітей, виливала на своїх учнів.

Після війни, щоб не лишитися без засобів до існування та не стати тунеядкою, Соломія працювала у Львівській консерваторії, але і тут не обійшлося без пригод. Кадри консерваторії підпали під "чистку від націоналістичних елементів", і товаришці Крушельницькій інкримінували працю без диплома консерваторії, себто без освіти. На щастя, загублений документ віднайшли у фондах міського історичного музею... Смішно й страшно, але світова зірка опери не мала би права викладати, адже не могла довести бюрократичній державі свою професійну приналежність.

Соломія Крушельницька в старості

Довгий час Соломія Амвросіївна не могла отримати радянського громадянства - і не могла повернутися додому, за кордон. У цьому процесі ії дуже допомагав Семен Стефаник, що обіймав певну посаду при львівській владі. Отримати нарешті червоний паспорт вона змогла тоді, коли відписала віллу Salome радянській державі. Щойно документи було підписано, віллу одразу ж продали, а Крушельницька отримала лише крихітну часточку компенсації від продажу.

Востаннє вона співала за три роки до смерті, вже будучи хворою на рак горла. У 1951 році Соломії Крушельницькій надали звання Заслуженої діячки мистецтв УРСР, а у 1952-му - звання професорки. Того ж року вона померла, у віці 80 років. Її ім'ям названі театри, вулиці, музичні училища... У 2012 році у місті Віареджо за ініціативи Посольства України в Італії та міськради Віареджо було відкрите бронзове погруддя співачки. Але найбільше, що лишилося після Соломії Крушельницької - це її неймовірний голос, її праця на благо музичного мистецтва та її вклад у популяризацію української пісні.

Бюст Соломії Крушельницької в Ла Скала, Мілан, Італія

На превелике щастя, ми маємо можливість послухати записи голосу цієї неймовірної майстрині вокального мистецтва. Її голосу аплодував увесь світ... Знайдіть і ви сьогодні, в день народження пані Крушельницької, кілька хвилин, щоб насолодитися її співом. Вона як ніхто володіла дивовижним мистецтвом дарувати радість і світло своєю працею.

Коли ви востаннє були в опері? Чи, може, слухали оперні арії в запису?

Анастасія Орінго