Розгортаючи плитку шоколаду, чи замислювались ви, що за свою історію цей смаколик зазнав чимало змін: від гіркого ритуального напою до делікатесу, з якого наймайстерніші кондитери відливають скульптури? І чи уявляли ми, що цей король солодощів пануватиме не тільки на кухні?

Дійсно, не кожний десерт викликає таку хвилю апетиту, як плитка шоколаду. З глянцевим блиском, твердий, але достатньо податливий, щоб танути від тепла рук, виготовлений з якісної сировини, він спокушає ароматом вже з першим шурхотом фольги. Так-так, я вважаю, що перехід на поліетиленові обгортки лишив нас певної інтимності в цьому процесі. Було щось принадне в поступовому ритуалі зі звільнення солодкої плитки з паперового і фольгового полону.

Проте іспанці, які першими скуштували шоколад в американських тубільців, були про шоколад геть іншої думки. Гіркий напій з пінкою для індіанців мав чи не сакральну цінність,а вибагливим європейцям здався аж надто переоціненим. Єзуїтський місіонер Хосе де Акоста так і писав про шоколад — «огидний», «дуже неприємний на смак». Але споглядаючи, з яким священним трепетом ацтеки та мая куштували шоколад з багато прикрашеного посуду, іспанці все ж дали йому шанс.

За об’єктивних причин холодному, несолодкому напою з какао-бобів в Європі загрожувало забуття. Але коли маєш справу з людськими слабкостями та честолюбством, будь готовий до непередбачуваних поворотів долі. Дефіцит какао-бобів та їхнє особливе місце в раціоні ацтекських вождів здійснили диво — іспанці кривилися, але пили чудернацький напій. Спочатку заохочували себе тим, що він має лікувальні властивості, а гіркий присмак приборкує захворювання кишківника. Тож для здоров’я можна і потерпіти. А потім комусь спало на думку підсолодити напій медом та тростинним цукром — так все й закрутилось…

Доступнішим шоколад від цього не став, але тепер споживати його можна було з насолодою. Настільки неперевершеною, що далі королівського двору цей напій майже не потрапляв. Цікаво, скільки вигідних угод уклав іспанський король, спокушаючи чашечкою шоколаду своїх закордонних гостей? Та ця монополія тривала недовго: як тільки іспанська інфанта Анна Австрійська вийшла заміж за короля Франції Людовика XIII, шоколад почав нестримною ходою завойовувати Європу. Знані французькі кулінари знайшли екзотичному продукту безліч варіантів застосування, завдяки чому ми тепер сміливо поєднуємо шоколад з м'ясом, сіллю чи м’ятою. А побічний ефект популярності шоколаду криється в його… кольорі.

Що може бути нудніше за коричневий? Такої думки трималося людство аж до 16 століття. Коричневий споконвіку супроводжує людину у повсякденному житті. Колір землі, деревини, засмаглої шкіри... Отримати барвник коричневого кольору було чи не найпростішою справою для прадавньої людини. Щоб описати велике скупчення наших пращурів цілком логічно було б вжити словосполучення «коричнева маса», не сіра, як ми кажемо сьогодні. Окрім незаможного населення, в епоху середньовіччя в коричневий вдягалися монахи. Так у царині текстилю та одягу коричневий був кольором, який асоціювався з бідністю та скромністю і зрештою став печаткою соціального статусу.

Звісно, шоколад не міг кардинально змінити символізм коричневого. Але, можливо, завдяки йому та ще одній гастрономічній амбасадорці коричневого — каві, цей колір поступово виходить за нав’язані межі сприйняття. На зміну уявлення про щось буденне і невиразне приходить почуття насолоди та затишку, замість похмурої приземленості — усвідомлення важливості простоти. Впустити в життя краплю коричневого сьогодні означає подарувати собі дрібку тепла, комфорту та розслабленості. Все те, що відчуваєш похмурим зимовим днем або під час сонячної сієсти за чашечкою кави з порцією шоколадного десерту — цей дует змінює на краще навіть ідеальні час й місце. Тож не дивно, що саме шоколадно-кавове тональне поєднання стало кольором року за версією Інституту кольору Pantone. Світ втомився від непередбачуваності яскравих відтінків: вони потребують прискіпливості у поєднанні з кольором шкіри, хамелеонять при різному освітленні, дратують при надмірному споживанні та інколи вимагають перебудови стилю. А м’який та природний коричневий ніби весь цей час чекав, щоб огорнути нас теплими обіймами. 

Наталія Орінго