Інтернет переповнений історіями про цілеспрямованих, працездатних людей, які досягли неймовірних успіхів у ранньому віці й дуже швидко. Зізнатися, найчастіше такі історії тільки засмучують і змушують думати, що якщо не вдалося одразу, то мріяти стає марно. Однак є й інші історії, які доводять, що це зовсім не так...

Насправді світ сповнений людей відомих і успішних, які досягли свого успіху аж ніяк не одразу. Комусь заважали життєві обставини - скрута чи хвороба, хтось багато років шукав себе, а хтось лише в поважному віці раптово усвідомив, чого хоче насправді. І таких прикладів безліч!

Візьмемо, наприклад, Бенджаміна Франкліна. Більшість із нас знає його як політика, батька-засновника Сполучених Штатів, але насправді цим особистість Франкліна не вичерпувалася. Крім справ політичних, він займався фізикою, досліджував природу електрики, писав філософські трактати і навіть встиг винайти біфокальні окуляри та крісло-гойдалку! Одним словом, був справжньою "людиною Відродження". Однак до успіху він прийшов, м'яко кажучи, не рано і не легко.

Франклін народився в сім'ї бідних ремісників, до школи ходив лише два роки (на подальшу освіту в батька забракло грошей), з 12 років працював на друкарні, навчався самостійно, читаючи будь-що. Довгий час друкарська і книжкова справа захоплювали Франкліна повністю: він удосконалювався у своєму мистецтві, багато читав, зібрав аматорський дискусійний клуб ремісників і торговців (майбутнє Американське філософське товариство). Ні про яку політику він і не думав, офіційно служив поштмейстером, і був людиною, хоч і шанованою, але аж ніяк не героїчною...

Поки 1762 року, у віці 56 років, не вирушив до Лондона, просити метрополію послабити непосильні військові податки. Питання про податки в процесі переросло в питання про незалежність американської колонії, і Франкліну волею-неволею довелося відстоювати інтереси свого народу - що він і зробив, і вельми успішно. Хоча й не обійшлося без скандалів: коли у Франкліна запитали, що треба зробити, щоб американці почали справно платити Британії податки, той відповів, що треба змінити лише одну цифру в паперах: написати, що закон про податки набуває чинності не 1765 року, а 2765-го... 

Коли Франклін повернувся до Америки, його одразу ж обрали депутатом Континентального Конгресу, і немолодий поштмейстер несподівано для всіх - і для себе - розпочав політичну кар'єру, а за якийсь час перетворився на "батька-засновника" та став національним символом... Це історія не лише про те, що домогтися успіху можна в будь-якому віці, а й про те, що ніколи не пізно проявити сміливість.

Ще один прекрасний приклад успіху, що прийшов не одразу - історія Рея Крока. Не знаєте такого? Так знаєте звичайно, принаймні, його дітище - точно. Крок відомий як перший власник мережі McDonald's! І це при тому, що спочатку життя його було, як би сказати... Перші п'ятдесят років життя Крок займався тим, що продавав паперові стаканчики (абсолютно серйозно!). І лише через багато років "доріс" до продавця електроміксерів. Успіх так успіх...

Власне, міксери і допомогли йому познайомитися з братами Макдональдами, засновниками майбутньої легендарної мережі ресторанів. Кроку вдалося продати кілька штук для їхнього нового закладу. Сама ідея ресторанів швидкого обслуговування вразила нашого героя: правдами і неправдами йому вдалося домовитися з братами та почати працювати з ними, а потім і зовсім викупити в них мережу ресторанів і перетворити її на один із найвпізнаваніших брендів. Можна абсолютно точно сказати, що йому в цій справі допомогли не тільки бізнес-таланти, а ще й неймовірне нахабство (в хорошому сенсі слова!). І вік йому аж ніяк не заважав!

Рей Крок з дружиною

І ще один чудовий приклад пізнього успіху без будь-яких до нього передумов (зате з купою перешкод) - це історія Чарльза Буковскі, відомого письменника, поета, патріарха "брудного реалізму", а заодно волоцюги, п'яниці та відвертого маргінала по життю. Буковскі виріс у, м'яко кажучи, нелюблячій сім'ї: батько його бив, забороняв гратися з іншими дітьми і жорстоко висміював мрію сина стати письменником, а мати зовсім не звертала на нього уваги. Плюс до всього Чарльз страждав на дислексію і важке акне. Так собі початок історії... 

Будучи підлітком, Чарльз відкрив для себе алкоголь, дуже швидко навчився використовувати його за призначенням і зробив невід'ємною частиною життя і творчості. Практично всю юність він провів, пияча, бродяжачи, періодично вступаючи до навчальних закладів і моментально з них вилітаючи, і працюючи геть-чисто де. А у вільний від цих занять час він писав. 

Ближче до сорока років Буковскі злегка подорослішав, влаштувався працювати на пошту і приблизно в цей самий час почав потихеньку публікувати свої оповідання. Не все йшло гладко, йоржиста, цинічна і не завжди цензурна проза далеко не відразу знайшла свого читача. Однак поступово Буковскі почали впізнавати, у нього з'явилися свої читачі, його слава андеграундного письменника зростала... Від оповідань він перейшов до великих романів; на нього почали звертати увагу великі видавництва, його книжки завойовували дедалі більшу популярність - сам же Буковскі водночас залишався циніком і алкоголіком, принциповим маргіналом і одинаком. Його творчість часто порівнюють із бітниками, проте сам Буковскі зізнавався, що "всіх бітників він пробухав", і жодного впливу на нього вони не справили.

Отож, ніколи не запізно мріяти - і рухатися на шляху до своєї мрії! Думаю, орінгівці знають це, як ніхто інший 

Ольга Орінго