Насправді якщо спробувати полічити, скільки разів художники звертались до однієї й тієї самої теми на своїх полотнах, то можна вважати, що вони не задовольнились нечастими побаченнями з Музою. Скоріше уклали міцний шлюб.  

Отже, що спонукає мистців малювати знову й знову один і той самий сюжет? Реальні приклади допоможуть нам в цьому розібратись.

Почну з історії картини «Портрет мадам Х» Джона Сарджента. Я вже трохи розповідала в телеграмі про трагічну долю всіх учасників тих подій — самого художника, його моделі та навіть картини. Отже, перша версія портрета французької світської левиці мадам Готро зазнала засудження з боку публіки. Вибір пози, відверта сукня й особливо бретелька, що сповзла на плече, а також підкреслена блідість шкіри, ніби під товстим шаром косметики, — все це глядачі визнали вкрай вульгарним. А через те що, в образі моделі одразу впізнали мадам Готро, яка і без того вважалась легковажною любителькою дозвільного образу життя, «на горіхи» перепало обом — як Сардженту, так і його моделі. Існує думка, що обоє вдалися до цієї сумнівної ідеї з портретом через бажання просунутись у суспільстві. Та якщо зважати на те, як важко йшла робота над картиною (модель весь вільний час витрачала на свята та бали), починаєш в цьому сумніватись. Хай там як, але замість успіху скандальний портрет приніс зневагу. Тому, щоб відбілити репутацію, Сарджент вніс зміни у наявний портрет — «надягнув» підступну бретельку на плече мадам Готро.

Іноді майстрів спонукає до тиражування власних творів комерційна причина: картина має попит. Та й самі художники іноді залишають одну з копій у своєї колекції.  Відомо, що Едвард Мунк створив 8 версій сюжету картини «Крик». Найменш відома з них, зроблена пастеллю, в 2012 році побила рекорд Sotheby's як «найдорожчий у світі витвір мистецтва, коли-небудь проданий на аукціоні». Покупець заплатив за малюнок 119,9 мільйона доларів.

Вінсент ван Гог обожнював соняшники такою мірою, що малював їх знову і знову. Його знамениті «Три соняшники у вазі» існують принаймні у п’яти версіях і знаходяться в музеях по всьому світу, від Токіо до Амстердама. Перед тим, як зосередитись на сонячних квітах Вінсент малював чимало різних квіткових натюрмортів. Але саме полотна з соняшниками особливо вразили його друга, Поля Гогена. Висока оцінка відомого метра надихнула ван Гога на подальші експерименти з яскравими кольорами, але він залишився вірним образу.

Та все ж мало хто зрівняється з Клодом Моне за кількістю версій одного й того самого сюжету. Все тому, що його серія полотен «Руанський собор» налічує понад 30 картин! Це найамбітніший проєкт художника і чудовий приклад відданості справі. Моне був імпресіоністом, а це значить, свої картини він малював «світлом». У випадку з «Руанськими соборами» Клода Моне полонило фантастично красиве забарвлення кам’яного фасаду у різні години дня. У міру того, як сонце рухалось по небосхилу, стіна собору змінювала свій відтінок. Малюючи безперестанно один й той самий вид з вікна власної майстерні, художник намагався вловити миттєвість. В якийсь час він почав марити цією ідеєю: малював одночасно 14 картин, переходячи від однієї  до іншої залежно від зміни світла, інколи бачив виснажливі сни, в яких собор насувався на метра, спалахуючи різними кольорами. Часи натхнення змінювались відчаєм і періодами творчої апатії, але все ж таки серія була закінчена. Лише після цього Клод Моне вперше зайшов до обителі світла, яка зачаровувала його тривалий час.

Наталія Орінго