Що таке лапідарій? Якщо зовсім коротко - приблизно те саме, що й бестіарій, книга про дивовижних істот, тільки замість істот - не менш дивовижні камені. У бестіаріях часто з цілком реальними левами і слонами сусідять грифони і дракони; є свої дракони і в лапідаріях.
Книги-списки в Середні віки були дуже поширені. Списки фантастичних тварин, далеких країн і їхніх мешканців, списки гріхів і чеснот, списки християнських святих і "праведних язичників"... І списки каменів, зрозуміло! Але не просто нудні перерахування, а з описами і часто ілюстраціями. Середньовічні вчені не скупилися на пишномовні розповіді про властивості того чи іншого каміння, не роблячи різниці між природничо-науковими спостереженнями, народними забобонами і вільними переказами античних праць.
Лапідарії в європейській літературі з'явилися приблизно одразу ж, як середньовічні європейці вийшли з Темних віків і навчилися писати (хоча б деякі). Одна з перших відомих праць такого роду була створена вже в XI столітті єпископом Марбодом Реннським. Утім, він був відомий не стільки як єпископ, скільки як поет, навіть свою працю Liber de lapidibus (Книга каменів) він написав у віршах! Liber de lapidibus - це фактично поема про різноманітні камені та їхні властивості. Як і належить середньовічному автору, Марбод для початку оправляє свою працю у вишукану літературну рамку: з перших же сторінок він повідомляє, що ця книга не проста. Це збірка таємних знань про каміння, які були давним-давно зібрані царем Еваксом Аравійським; побоюючись, що ці знання потраплять у нечисті руки, цар переслав свої записи про каміння римському імператорові Тиберію. Як від Тиберія ці записи потрапили до Марбода... хм, а чи так це важливо? Як би воно там не було, просто уявіть, що це таємні знання з самого великого Риму! Перейнялися величчю? Чудово, тепер можете читати.
Портрет Марбода Реннського з лапідарію XVI століття
У самій поемі про каміння описуються різноманітні мінерали та їхні властивості, від зовнішнього вигляду до абсолютно фантастичних здібностей. Так, наприклад, Марбод описує геліотроп, "сонячний камінь", який, за його словами, має вкрай незвичайні здібності: якщо помістити цей камінь у посудину з водою і поставити цю посудину під сонячні промені, то за деякий час сонце почервоніє, і станеться затемнення. А вода в посудині при цьому закипить і поллється через край. Невідомо, чи ставив Марбод подібні експерименти сам... Якщо дуже хочеться, можете перевірити правдивість його слів, тим паче, що в таку погоду дуже хочеться, щоб сонце кудись ненадовго сховалося.
На фото: каблучка "Мацурі" з геліотропом (фото Наталії Володимирівни (НатаD)
Багато уваги Марбод приділяє й аметисту. У Середні віки аметист вважався "королівським" каменем, йому приписували чистоту, благородство і неймовірну кількість позитивних рис. Той самий Марбод пише, що аметист прояснює розум, надає душі силу і благородство, а також лікує головний біль і перешкоджає хворобам. А ще він пише, що аметистів буває п'ять видів залежно від відтінку. Вельми незвичайне спостереження для того часу, коли каміння визначали виключно за кольором і часто плутали між собою. До речі, Марбод же радить з лікувальною метою приймати всередину аметистовий порошок. Але ми вважаємо, що цьому каменю можна знайти куди більш приємне застосування.
На фото: підвіс "Вифлеєм", приклад правильного застосування аметисту
Але куди ж у такій книжці без фантастики і дивовиж? Один із розділів книги Марбода присвячений каменю під назвою лінгуріум. Цьому каменю приписували дивовижні властивості: вміння притягувати метали як магніт, незвичайна твердість, яскравість і блиск, і всілякі магічні здібності... У цього каменю було дві особливості. По-перше, згідно з лапдаріями, цей камінь являв собою... затверділу сечу рисі! (Не питайте). А по-друге, жодних доказів реальності цього каменю не було. Лінгуріум був чистою вигадкою! Дивно, що ця вигадка регулярно з'являлася в лапідаріях аж до Нового часу. Невже комусь так хотілося вірити в такий камінь?
Натуральні камені насправді дивовижні й притягують увагу. Вони володіють якоюсь магічною владою над людським розумом - і їм для цього навіть необов'язково влаштовувати сонячні затемнення... А ви вірите в чарівні властивості каменів? Що б ви написали про свої улюблені камені, якби вирішили створити власний лапідарій?
Женя Орінго
