Як потрапити у місто, яке поки що фізично недосяжне? Якщо ви любите читати, то вже знаєте відповідь на це питання. Отож сьогодні подорожуємо літературним Кримом…

Пропоную зійтися на тому, що «За Перекопом є земля», «Дім солі» й «Загублений острів» всі вже якщо не прочитали, то принаймні прогортали і склали враження. Тож пошукаємо щось більш неординарне.

Перше слово – кримським татарам, корінному населенню півострову. Розпочати знайомитися з їхньою літературою та культурою можна зі збірки «І народився день». Своє ім’я вона отримала за оповіданням Ісмаїла Гаспринського, кримськотатарського й тюркського письменника та просвітителя, який створив в Бахчисараї першу національну газету  «Терджиман» та перший часопис для жіноцтва «Алєм-і нісван» – особистість, з якою варто познайомитися ближче!

Окрім  Гаспринського, в збірці містяться (у перекладі на українську) твори десяти кримськотатарських авторів з різних часів: Номана Челебіджіхана, Османа Акчокракли, Асана Сабрі Айвазова, Дженгіза Дагджи, Юсуфа Болата, Шаміля Алядіна, Уріє Едемової, Шевкета Рамазанова, Ервіна Умерова, Таїра Халілова. Чули ці імена? Якщо ні – самий час їх для себе відкрити. А щоб читати було легше і зрозуміліше, в книзі міститься словничок специфічних кримськотатарських термінів. 

Продовжимо ще однією збіркою, «Кримський інжир» від Видавництва Старого Лева. «Кримський інжир/ Qirim inciri. Küreş» - назва літературного конкурсу, що проводиться щорічно для розвитку кримськотатарської літератури, мови та культури. Останні роки, як ви здогадуєтеся, тексти, що надходять на конкурс, здебільшого геть невеселі. Оптимізму не додає й те, що частина авторів наразі перебувають за російськими гратами. Але попри щемку тугу за домом, що відчутна майже в усіх творах, зібрані тут проза, поезії та переклади дозволяють глибше познайомитися з колоритом та історією Криму – як сучасною, так і старовинною.

І ще одна збірочка – цього разу дивитимемося на Крим очима українських поетів. Антологія «Південні вірші» зібрала усі наші улюблені імена: Леся Українка, Христина Алчевська, Олександр Олесь, Володимир Сосюра, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен… На різні голоси вони оспівують сонячний південь: розпечену красу спеки й повний місяць над морем, відлуння античності й мрії про майбутнє. А фантастичне оформлення з ілюстраціями Тетяни Панової дозволить полинути у кримську магію з головою.

Знизимо градус романтики й трохи поїмо – адже смаколиками Крим теж славиться. «Кримськотатарська кухня» Олени Соболєвої – це щось середнє між книгою рецептів й етнографічним довідником. Недивно, бо авторка не перший рік вивчає історію та культуру кримськотатарського народу. Отож на читачів чекають описи смачних страв й свят і обрядів, на які вони готувалися, кримські прислів’я і приказки про їжу, та інтерв'ю кримських старожилів, що згадують, як готували в їхньому дитинстві та діляться кулінарними лайфхаками. Не обійшлося і без дослідження того, як вплинула на кухню кримських татар примусова депортація в в 1944 році. Бо наші недобрі сусіди навіть попоїсти нормально не дадуть…

Говорити про депортацію важко, але необхідно: тепер всі ми відчуваємо, як страшно втрачати власний дім. Ситуація ускладняється, коли розмова йде з дитиною. Допомогти тут може невеличка книжечка «Крим Керіма» Наталії Смирнової. Вона передає жахи війни та примусової депортації очима малого хлопчика Керіма. Спочатку він живе нібито в раю: мальовничі краєвиди, пригоди з друзями, вивчання історії півострову, соковиті персики й любляча родина. Але одного дня усе це полетить в безодню й з’являться нові реалії: фашисти, депортація, товарняки… Керім розповідає про все це з дитячою безпосередністю – та серце все одно стискає.

«Мене заполонили гнів і безпорадність. Я уявляв, як нашим будинком ходять чужі люди, сплять на наших ліжках, їдять за нашим столом із нашого посуду, зі старовинних тарілок, зроблених моїм прадідусем та розписаних моєю прабабусею. Ми вберегли їх від німців, але не змогли взяти із собою. Ті люди милуються нашим садом і їдять чудові персики та виноград. А може, їм байдуже, як цвітуть гранати, головне, щоб були смачні плоди, хтозна. І на моєму ліжку спить якась чужа дитина...».

Звісно ж, осягнути усе розмаїття кримської літератури та книжок про Крим в одному огляді неможливо. Тож пораджу зазирнути ще в історичний роман «Із Алушти віють вітри» Серри Менекай і на цьому поки що зупинюся. А продовжити ділитися улюбленими творами про півострів запрошую в коментарях.

Ольга Орінго