Яких тільки епітетів та метафор не зустрінеш поряд зі згадуваннями про український національний камінь — бурштин! Сонячний камінь і сльози сонця, поліське золото і золота смола — низка чарівних описів виникає щоразу, коли потрібно передати всю любов до нього. Особливо, коли йдеться про бурштинові прикраси.

Проте історія українського янтарю куди цікавіша, ніж шаблонні описи про «диво природи». Хоча він справді є дивом національного значення, яким варто пишатися.

Український бурштин. Світлина з особистого архіву авторки

Якщо підходити до справи серйозно і чесно розповідати про коштовний камінь бурштин, почнемо з того, що за фактом народження це не камінь, кристал чи мінерал, а скамʼянілість, якій мільйони років.

Читачі Орінго й самі знають, що викопна смола хвойних дерев (звучить вже не так романтично, як на початку тексту, правда?) — це український скарб у всіх сенсах слова. І на прикрасах ця історія тільки розпочинається. Наприклад, вважають, що бурштинові оздоби, мають лікувальні властивості. Чого варте тільки легендарні намиста для «щитовидки»! Щоправда, носити треба саме необроблені намистини, це важливо.

Бурштинові намиста різних кольорів. Світлина з особистого архіву авторки
 

Знають і цінують унікальність бурштину і при владі. 2 травня 2023 року Кабінет міністрів України озвучив постанову: «Про зарахування дорогоцінного каміння органогенного утворення (бурштин-сировина унікальний) до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України».

До списку потрапили 13 унікальних зразків, найдорожчий з яких вагою 3,6 кг оцінили на 2,4 млн грн. Загальна вартість колекції сягнула 7,3 млн грн. Така подія за часів незалежності країни відбулася… аж вдруге.

Світлина: Державний гемологічний центр України Міністерства фінансів України

Щодо ювелірики, то історія розвитку її стосунків з бурштином лишається складною. Звісно, зі смаками не сперечаються, а на колір і форму товариш не всяк, але хотілося б бачити вибір для тих смаків. На жаль, оригінальні задуми дизайнерів, вправні руки майстрів та якісний бурштин, видобутий легальним шляхом, досі нині рідко зустрічаються разом.

Нещодавно відвідала Рівненський музей бурштину: посмак лишився жалісливий. Сказати б, що музей як установа має поважний вік, тому складно причепурити його, то ні. Заклад ще достатньо юний, він почав діяти у 2010 році. Будівля справді не нова, але історична і з частково збереженим інтерʼєром, дверима та вітражами початку XX сторіччя, що аж ніяк не перегукуються за настроєм з двома експозиційними кімнатами та крамницею під сходами, які разом і називаються музеєм.

Поряд з неймовірним — незрозуміле, м'яко кажучи; з унікальним — таке, що аж надто видає надмірні старання оздобити кімнату і говорить не про впевненість, а про меншовартість. Намагання прикрасити те, що і без того має природну красу.

Якщо у першій залі, де представлено «сировину», то не так ріже око, то надалі бачимо ювелірну еклектику, щоб не сказати какофонію.

Горілка «бурштинівка» та декоративний бурштиновий мінікошик
 

Тут тобі й манекен у вбранні та взуття, розшитому бурштином, і камені, оброблені руками та перетворені на прикраси, бурштинове панно, металево-бурштинові фігурки звірів, бурштинові писанки, шахи, птиці з мішковини, розшитої бурштином, між ними — вази з букетами сухоцвітів та пляшки з бурштинівкою, вишиті рушники та соломʼяні янголи.

Неможливо перелічити все і зрозуміти, як ці дійові особи вживаються в одній кімнаті після настання темряви. Мабуть, миряться, бо наглядають за ними настінні скіф'янки з хутряними та бурштиновими аксесуарами. До речі, нічні екскурсії в музеї таки є.

Стилізації з бурштином. Напишіть у коментарях, яка з трьох вражає найсильніше?

Чому все так? Чому бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні?

Дозволю лишити власні субʼєктивні пояснення при собі, а читачам — поміркувати у коментарях.

Дівчина в бурштинових оздобах
 

Корона з бурштином, прикраси та сувеніри
 

Хто у нас в країні без сумнівів найбільше цінує дар природи, то це видобувачі-фанати бурштину — чорні копачі. Не раз чула від початку повномасштабного вторгнення від знайомих з Рівненщини жарти, що «тут ворог не пройде».

По-перше, природа не дозволить. Лісисто-болотиста місцевість грає нам на руку. По-друге, якщо природа і дасть слабину, то точно не вітчизняні «золотошукачі». Погодьтеся, не у кожного з нас вдома навіть під час війни є набір різноманітної стрілецької зброї, кулемети чи танки. Ба, їздити на розбірки до цих панів часом страхаються й правоохоронці.

Не безпідставно: їм часто доводиться зіштовхуватися з опором місцевих жителів, які просять не заважати їм працювати. У перекладі на мову закону — нелегально видобувати, обробляти та реалізовувати бурштин і вбивати природну екосистему. Доходить і до стрілянини.

Це лише верхівка бурштинового айсберга. Кілька десятків років поспіль на цих землях безслідно зникали люди, які знаходили непристойно великі камені.

Наслідки. Світлина: rivne.media

Про багатства місцевих мисливців за бурштином ходять легенди. Хоча нічого таємничо-захопливого у цих оповідях немає: банальні історії про бездонну жадібність. Дорогі автівки з підліткового віку, пишні весілля на межі кітчу, домівки-палаци й неодмінно — портрети господарів обійсть, викладені бурштиновою мозаїкою. Домашні «консервації» бурштину у банках. Обовʼязково — оздоблені ним ікони.

Восени 2023 року ДБР в ході обшуків знайшли у Віталія Сухевича, депутата Рівненської облради, розкішні авто, більш як $4 млн готівкою та ось такий бурштиновий портрет з жолудем.

У 2017 році на nationalgeographic.com опублікували матеріал під назвою «The Dramatic Impact of Illegal Amber Mining in Ukraine’s Wild West» про наш Дикий Схід Європи. З матеріалом можете ознайомитись за посиланням вище, а мою увагу привернула ось ця світлина із зафіксованими наслідками знущання над природою.

PHOTOGRAPH BY BRENDAN HOFFMAN, NATIONAL GEOGRAPHIC
 

У 2019 році Президентом Володимиром Зеленським було підписано Закон, який мав би урегулювати ситуацію на Житомирщині, Рівненщині та Волині, оскільки масштаби незаконного видобутку набули «характеру війни кримінальних авторитетів із державою під прикриттям силових органів». Почали видавати платні дозволи на видобуток бурштину, які передбачали не лише «брати», але і «давати», тобто відновлювати землю.

Світлина: Поліція Рівненської області

У 2023 році Рівненська обласна державна адміністрація повідомила, що видобуток бурштину на Рівненщині зріс у 15 разів: «…якщо за 2019 рік каменю видобули 948 кг, то за минулий рік — майже 14 т». У 2023 році цифра сягнула 39,2 т.

Ситуація, з одного боку, налагоджується. З іншого — митники та правоохоронці регулярно зіштовхуються з незаконним видобутком та перевезенням. Торік ukrinform.ua повідомляв про контрабандні 67,4 кг, які вилучили поляки у пункті пропуску «Гребенне — Рава-Руська». Ринкова вартість знахідки — понад $200 тис.

Бурштин, захований в авто. Світлина польської митниці

На початку 2024 року Поліція Рівненщини повідомила про затримання старателів з мотопомпою, які, побачивши правоохоронців, покликали собі на підмогу з десяток чоловіків на авто. Як наслідок — зчинилася бійка. Тож навіть після 2019 року такі ситуації радше норма, ніж виняток. Як і мотопомпи в господарствах для «сімейного бізнесу».

Новина від поліції області за 23 липня 2024 року: «В с. Озеро під час слідчої дії в гаражі господарства батьків 27-річного жителя обласного центру, поліцейські виявили та вилучили близько 42 кг частково обробленого каміння бурштину, що зберігалося у мішку».

Гостро-актуальне від Рівненської обласної прокуратури:  «…на потреби військової частини однієї з механізованих бригад передано 5 реактивних протитанкових гранатометів, а також понад 4,6 тис. патронів різних калібрів», вилучених під час розслідування справи однієї організованої злочинної групи. І головне — понад 260 кг бурштину передано у власність держави.

Фото ілюстративне. Музей бурштину, Рівне

Який гостросюжетний серіал можна було б зняти про пригоди бурштину в Україні! Вистачило б на всі жанри. Хоча комедійний фільм вже знімали, тепер краще б зосередитись на драмах чи детективах.

Насправді за всіма іроніями, сарказмами та нервовими жартами — дуже давня історія одного з найунікальніших явищ природи! Хоча бурштин святкує дні народження вже не перший мільйон років, його повноцінна історія в Україні тільки розпочинається. Віримо з усіх сил, що ювелірна — зокрема.

Маємо для того все! А нині головне — зберегти державність. А отже — культуру. Як то робити правильно? Бути щирим і пишатися не лиш на словах, бо ж любов — то дія. Любімо своє: плекаймо традиції та зрощуймо нове.

«Ангел бурштинового краю», дерево, бурштин, робота майстрині Ольги Баранової, 2007
                

Завершу довгу оповідь словами письменника Володимира Винниченка, бо ж не можу змагатися з генієм у вмінні висловлювати думки: «Нація без державності є покалічений людський колективний організм... Адже, як і у всякої індивідуальної істоти на землі найперша потреба — це зберегти своє життя, забезпечити його розвиток, передати спадщину в наступні покоління, так і для кожної нації власна держава є найкращим засобом збереження життя і розвитку...»

Ганна Горошко для Орінго