У казці кого тільки не зустрінеш - і хоробрих героїв, і хитрих трикстерів, і чарівників, не бракує й химерних звірів. Серед таких дивовижних істот є, наприклад, грифон, напівлев-напіворел, творіння напівземне-напівнебесне...

Важко сказати достеменно, де стародавні люди могли побачити грифонів. Хтозна, може, колись вони і ходили нашою землею - або ширяли над нею. Але абсолютно точно, що грифон із найдавніших часів - улюблений персонаж картин, фресок, скульптур і, звісно, легенд і казок. Ще стародавні греки розповідали історії про далекі землі, де мешкають чудові істоти з тілом лева і крилами орла. Казали, що ці істоти охороняють неймовірні скарби. У греків зв'язок грифонів і коштовностей був нерозривний - вони вірили, ніби навіть гнізда свої грифони будують із золота. 

З античності образ напівлева-напіворла перекочував у Середньовіччя - і повністю переосмислився. І лев, і орел вважалися символами шляхетності та влади, і істота, що поєднує в собі риси того й іншого, стала справжнім втіленням усього найсвітлішого, найсильнішого і найпрекраснішого. Грифон був втіленням королівської влади, і символом божественного начала, і навіть - несподівано - подружнього кохання та міцного шлюбу. Розповідали, що грифон знаходить собі пару один раз на все життя і ніколи не розлучається зі своєю другою половиною.

Ось таким він уявлявся людям, красивий, таємничий та владний грифон, тож немає нічого дивного в тому, що грифони нерідко заглядають і в казки, і в фентезі, і навіть в ювелірний каталог.

Каблучка "Грифон" у каталозі Орінго має особливу, трохи сумну історію. Це була одна з каблучок, зроблених перед самим початком повномасштабної війни, і вона не встигла отримати ні власної прем'єри, ні належної уваги. Пам'ятаю, як вперше узяла її у руки, намагаючися вгадати ім'я, роздивлялася уважне око-камінець, кіготь та думала, якому ж химерному звіру належать ці риси. Втім, через кілька днів сувора реальність надовго вичавила з нашого життя казковість...

Однак пізніше, коли в Орінго знову з'явилася можливість робити прикраси на замовлення, саме ця каблучка взяла участь у незвичайному експерименті. Було обрано чотири каблучки - "Грифон" зокрема, - і всім охочим запропонували вибрати будь-яку з цих прикрас та замовити її у потрібному розмірі. І з чотирьох запропонованих каблучок "Грифон" виявився найпопулярнішим! Він ненабагато, але все ж обійшов усі інші, і тепер оберігає своїх власниць, поблискуючи сірим карбоновим оком. Цю популярність неважко зрозуміти, особливо якщо до "Грифона" придивитися.

Оригінальний вигляд каблучки - камінь в оточенні орлиного пера і лев'ячого кігтя - спочатку був натхненний іншою прикрасою. А саме каблучкою "Янгол чи Демон", в якій також поєднуються, здавалося б, непоєднувані елементи. Однак нова прикраса несподівано почала відгукуватися на "Грифона", і це ім'я з нею так і залишилося. І виявилося дуже вдалим! Широка шинка, великий камінь (8 мм) - каблучка вийшла величною, навіть, не побоюся цього слова, королівською. Усі асоціації, які стосуються грифона як фантастичної істоти, чудово поєднуються і з прикрасою.  А ще камінь нагадує блискуче орлине око, що ще більше підсилює "грифончі" асоціації.

Грифон - каблучка приязна та універсальна і чудово поєднується з усім фантастичним асортиментом каталогу, не нехтуючи при цьому і земними тваринками й птахами. Вона легко потоваришує з усілякими орінгівськими драконами - і з улюбленим багатьма комплектом "Дракоша", і з класично фентезійним підвісом "Дракон", і з милим "Драконятком", і з розкішною пані "Драконесою". Буде "Грифон" гарний і з комплектом "Янгол чи Демон" (яким спочатку і був натхненний), і з іншими крильцями. Орлина природа "Грифона" подружить його з підвісом "Відродження Фенікса". А з підвісом "Єдиноріг" вони і зовсім ніби з одного бестіарію! Можливі й інші, більш несподівані, експерименти...

Фото Юлії Олександрівни (Nifli)

Фото Ольги Валентинівни (Olga-Helga)

Мабуть, що з комплектом "Янгол чи Демон" ця каблучка поєднується неспроста. Грифон - це не тільки шляхетність і сила, а й мінливість і подвійність. Природа цієї істоти одночасно повітряна і земна, небесна і матеріальна, а в багатьох трактуваннях - світла і темна одночасно. Грифон може бути самим благородством, а може перетворюватися на справжнє чудовисько. А іноді одне іншому навіть і не заважає. У Ф. Стоктона є чудове оповідання "Грифон і Молодший Канонік", у якому ця неоднозначність Грифона показана дуже добре. 

Усе почалося з того, що в якомусь місті була велика красива церква, і прикрашала її велика красива статуя грифона. І почув про цю статую справжній Грифон, який жив далеко-далеко в пустці. І вирішив Грифон злітати в місто і на статую себе подивитися. Сказано - зроблено: Грифон прилетів у місто і почав шукати того, хто проводив би його до церкви. Але всі городяни страшенно злякалися непроханого гостя і поховалися по домівках. Не сховався один тільки Молодший Канонік тієї самої церкви, який завжди сумлінно й серйозно виконував свою працю - молився, навчав неслухів-дітей та боронив місто від чудовиська. Тож він поговорив із Грифоном, провів його до статуї, Грифон на статую помилувався - і вирішив залишитися в місті на кілька місяців. Містяни нажахалися, Молодший Канонік, правду кажучи, теж. Однак Грифон поставився до Каноніка напрочуд прихильно, а за час життя в місті навіть встиг із ним потоваришувати. 

Але городяни були сповнені рішучості вигнати чудовисько з міста. Однак як це зробити? Страшно ж... І вони вирішили, що спочатку вигнати потрібно Каноніка - якщо вже Грифон так з ним дружний, то повинен піти слідом за ним. Що і було зроблено: Канонік і не думав опиратися, щиро вважаючи, що робить городянам добро. А ну як Грифон вирішить їх з'їсти? Краще відвести небезпеку заздалегідь і піти подалі.

Але коли Грифон дізнався, що його друга вигнали, він проявив свій "жахливий" бік... Ні-ні, він нікого не з'їв (хоча інших би й варто було). Він вирішив городян перевиховати, і в нього вийшло дуже переконливо. Переказувати, мабуть, не стану - ці абсолютно прекрасні епізоди варто прочитати. Хоча після них мимоволі задаєшся питанням, на що здатні люди під владою ними ж вигаданих страхів...

А потім, провчивши городян, Грифон вирушив шукати Каноніка. І знайшов. І навіть умовив повернутися в місто (заздалегідь взявши клятву з городян, що ті поважатимуть і шануватимуть Каноніка як самого Грифона). І знову "чудовисько" перетворилося на втілення благородства. Чи просто показало інший бік? Складно сказати напевно. Де закінчується одне і починається інше? Розповідь Стоктона змушує багато про це думати.

Як би там не було, "Грифон" - перстень виразний, з могутньою символікою і просто красивий. Складність і численність трактувань дозволяють вибирати. Яким буде ваш Грифон? Диким і лютим? Або благородним і мудрим? А може, він змінюватиме обличчя?

Ольга Орінго