Інколи, щоб створити щось претензійне, треба дивитись не вперед та вгору, а навпаки — назад і донизу. Так вчинив Наполеон Бонапарт, на століття вписуючи своє ім’я в історію Франції. Його стрімке сходження до слави будувалось на палкій пристрасті. Ні, не до Жозефіни Богарне і не до розкоші, а, передусім, на пристрасті до історії і власному місці в ній.
Від цих стосунків світ отримав у спадок художній стиль ампір, до якого вдавались майстри з усіх ремісничих галузей. Архітектура, меблі, одяг, зброя — велич та помпезність ампіру торкались всього, що оточувало людей. Навіщо молодому імператору опікуватись художнім та ефемерним? Головною причиною була політика, а саме — пропаганда.
Так, історики вважають, що вся ця мішура, хоча й безмежно коштовна, була потрібна задля утвердження влади Наполеона. Отримавши престол не за королівським походженням, він шукав ідеали, від яких міг би рухатись далі в збереженні трону Франції. І звернувся до минулого, де, в якості найближчого за політичним укладом прикладу, обрав Древню Грецію та Древній Рим. Так відкрились двері для культури стародавніх цивілізацій, яка знайшла в обличчі французької еліти вдячних шанувальників. Розчавлена Революцією, аристократія прагнула до розкоші та веселощів і новий імператор надав їх сповна.
Наполеон і його перша дружина Жозефіна стали справжніми іконами моди 19 століття: він зробив розкішні аксесуари засобом передачі авторитету, вона популяризувала сукні з високою талією і неокласичні прикраси з камеями та інталіями.
В такий спосіб супруги відтворювали ідеали стародавнього світу та прив’язували їх до сучасної імперії, намагаючись підвищити престиж Наполеона як на світовій арені, так і всередині Франції.
Ніхто не вмів краще використовувати силу ювелірного мистецтва в пропаганді, ніж Наполеон. Він запозичив у римських правителів традицію дарувати персні в обмін на прихильність. Коли імперія розвалилася в 1815 році, каблучки з його портретом або ініціалами стали популярним способом вияву підтримки. Ще більший попит на каблучки, пов'язані з імператором, з'явився після його смерті в 1841 році.
Віруючи в цінність портрета-камеї як політичного, пропагандистського та дипломатичного інструменту, Наполеон також замовив багато версій свого портрета, висіченого на камені. Ці камеї часто дарували як дипломатичні подарунки та пам'ятні вироби.
Оніксова камея Наполеона з діамантами
На полотні, що зображає церемонію коронації Наполеона Бонапарта, можна розгледіти коронаційну мантію, яка, на думку тогочасного глядача, робила імператора схожим на Цезаря. Вона містить багато неокласичних мотивів, запозичених у греків і римлян, вишитих золотом на багряно-червоному оксамиті: листя дуба, лавру, орлів, бджіл та зірки. Слідуючи своєму бажанню асоціюватися з найбільшими римськими імператорами, Наполеон вдягнув важкий золотий лавровий вінок, виготовлений з сорока чотирьох великих золотих лаврових листів і дванадцяти менших. Це є явним посиланням на тріумфальну корону, яку виготовляли з лавра і носили військові лідери Стародавнього Риму.
Жан-Огюст-Домінік Енгр, Наполеон на своєму імператорському троні, 1806 рік
На цьому полотні можна розгледіти підвіску у формі зірки, що прикрашена профілем імператора. Знову відсилання до римських правителів. Масивний ланцюжок складається з шістнадцяти орлів, зірок і бджіл. На верхівці скіпетра також можна побачити золотого орла (цього птаха зазвичай ототожнюють з Зевсом або Юпітером). Повторюючи ці класичні римські символи, Наполеон стверджує свою владу та легітимізує свою імперію, водночас віддаляючись від французької королівської традиції.
Корона для церемонії коронації, виготовлена на замовлення та прикрашена камеями
Але справжні скарби були в колекції улюбленої дружини Бонапарта, Жозефіни. Кажуть, вона мала близько 700 нарядів і до кожного був окремий набір прикрас. Подивімось на ті, що були виготовлені під впливом римської та грецької культурної спадщини. Передусім, це парюри з незчисленною кількістю камей та інталій.
Цей набір коштовностей виготовлений із золота з емаллю та сердоліковими інталіями. Парюра включає діадему, гребінець, прикрасу на пояс та пару сережок. Виготовлена приблизно у 1805 році.
Другий набір включає діадему та прикраси для поясу. Деякі камеї з неї мають стародавнє походження, а не виготовлені спеціально для Жозефіни: камея з головою Медузи, ймовірно, кінця 16 століття, камея з профілем Зевса, бюстом Пана, головою Вакха —18 століття, камея з Геєю, яка годує дитину, можливо, належить кінцю 16 століття.
Невдовзі всі придворні дами наслідували стиль Жозефіни, а майстерні французьких ювелірів були завалені замовленнями. Наполеон навіть відкрив в Парижі у 1805 році школу для підготовки ремісників. На жаль, всі ці старання зрештою не уберегли імператора від трагічного кінця. Але, не вигадай Наполеон цю мультикультурну політичну програму, чи вистачило б йому сил та цілеспрямованості для утримування на троні хоча б на короткий період часу?
Наталія Орінго
