Харизма… Так звичне, і разом з тим загадкове поняття. Розберемося: що то воно таке, як це працює, а головне, чи можна цього навчитися?

Поняття харизми існувало з давніх-давен. Власне саме слово "харизма" перекладається  з давньогрецької приблизно як "дар харит" (а харити були в стародавній Греції богинями радості, краси та достатку, родичками Муз). Тому харизма сприймалася як благий дар привабливості й таланту. 

У Середні віки харити поринули у забуття, а ось слово залишилося і радикально змінило сенс. Тепер харизма сприймалася як дар божий: талант, здібність або будь-яка видатна якість, яка є знаком обраності Богом і може слугувати для розповсюдження віри. Цікаво, що під "харизмою" розуміли дуже різні речі, від чудотворства до... знання мов (як мало потрібно було в середньовіччі, щоб прославитися гарною харизмою - всього-на-всього вивчити іноземну мову!).

Але сучасне значення у слова "харизма" з'явилося лише наприкінці XIX століття. Відомий німецький соціолог Макс Вебер ввів у вжиток цей термін, прагнучи пояснити, чому одні люди перетворюються на лідерів, за якими всі йдуть, а інші - ні. Давньогрецьке слово здалося йому вельми вдалим, і він дав йому таке визначення: "Харизмою називається якість особистості, яку визнають надзвичайною, завдяки якій її оцінюють як обдаровану надприродними, надлюдськими або щонайменше специфічно особливими силами та властивостями, не доступними іншим людям".

На фото: підвіс "Пегас"

Що ми можемо з цього суто наукового визначення зрозуміти? По-перше, те, що харизма - це певна якість (чи, радше, їхня сукупність), яку люди довкола визнають чимось визначним і специфічним. По-друге, для справжньої харизми вкрай бажано мати в очах людей ауру надприродності й чогось такого, що іншим недоступно.

Не кваптеся сумно зітхати і казати "ну в мене-то харизми ніколи не буде". Тому що у визначенні Вебера є ще один важливий момент: харизма оцінюється іншими людьми як щось незвичайне і надприродне. Отже, їй зовсім необов'язково бути такою насправді. Відповідно, харизму можна набути!

Але як це зробити? Якщо ви поставите собі за мету і вивчите кілька десятків популярних статей про розвиток харизми, то, напевно, дійдете висновку, що це страшенно складно. Насправді це і просто, і складно водночас, оскільки головний секрет харизми - упевненість у собі, внутрішній спокій і щира зацікавленість у тому, що ви на цей момент робите. Неважливо, що це саме: читання лекції, виступ на сцені чи ділова бесіда; упевненість і інтерес будуть найголовнішим.

На фото: підвіс "Вершини перемоги"

Утім, сказати простіше, ніж зробити. А як же бути, якщо впевненістю в собі похвалитися ви не можете? Не біда, є цілком дієві рекомендації, які допоможуть її підвищити!

По-перше, не намагайтеся бути впевненими і харизматичними завжди і всюди. Серйозно, в черзі в магазині або на прогулянці з собакою вам необов'язково виблискувати харизмою перед продавцем або іншими собачниками. Прибережіть харизму (і сили) для того, що для вас дійсно важливо.

По-друге, звертайте увагу на мову тіла. Це досить складна тема, яку дуже полюбляють всілякі псевдогуру особистісного розвитку, тож будьте обережними з порадами з психологічних журналів і сайтів! Що можна порекомендувати абсолютно точно - це пряму спину, підняту голову і погляд на співрозмовника під час розмови. Або на публіку, якщо ви перед нею виступаєте. Це дасть зрозуміти людям, що з вами можна контактувати.

До речі, багато хто рекомендує під час розмови дивитися співрозмовнику в очі. Так ось, цього робити не треба! Далеко не всім людям це подобається, а деяких прямий погляд бентежить і лякає (пам’ятаєте, що тварини сприймають прямий погляд як погрозу? Так от, ми недалеко від них відійшли). Досить буде просто блукаючого погляду по обличчю людини. Ви ж хочете зачаровувати, а не погрожувати? 

На фото: сережки "Сильні сторони"

По-третє, будьте зацікавлені в тому, що ви говорите і робите. Щирий інтерес творить дива, яким позаздрять маги! Якщо вам подобається тема, про яку ви розповідаєте, ви виявите, що можете без зусиль використати незвичну метафору, пожартувати, поставити співрозмовникові риторичне запитання, і ваша промова зазвучить оригінально. Отже, буде значно більше шансів, що вас помітять і запам'ятають. Звісно, не всі теми нам однаково цікаві, але можна пошукати, під яким боком поглянути на те чи інше питання, щоб воно стало для вас важливим.

По-четверте, під час бесіди проявляйте зацікавленість в співрозмовникові. Називайте його ім'я (але не через слово, як це роблять спамери по телефону!), ставте запитання на теми, якими він цікавиться, не соромтеся показувати, що людина вам не байдужа. Логічне запитання: а якщо співрозмовник невимовно нудний? Або просто не сходиться з вами за характером і захопленнями? Що ж робити? Відповідь: те саме, тільки об'єктом вашого інтересу в такому разі буде не захоплення вашого співрозмовника, а він сам. Прояв уваги до людини - свого роду ритуал поваги. Можливо, ви далекі від новинок комп'ютерних ігор або історії британських залізниць, але якщо ви поставите людині кілька запитань на її улюблену тему, вас винагородять довірою і репутацією приємного і чемного співрозмовника. 

На фото: каблучки "Ціль бумеранга"

Для цієї статті були підібрані  основні поради, які можуть допомогти вам звернути на себе прихильну увагу людей - і харіт  Але знов-таки, не все так просто (як і усе з харизмою), адже цих порад від багатьох психологів (і псевдо-психологів) блукає інтернетом нескінченна кількість. Чи варто до них прислухатися? Чи працюють вони? Як відрізнити справжні поради від профанацій? 

З одного боку, рекомендації подібного типу дійсно можуть стати у нагоді. Людина, яка вміє впевнено триматися і підтримувати розмову, справляє гарне враження. Вона виглядає впевненою та приємною. Однак, імовірно, ключове слово тут "виглядає"? Чи всяка впевнена в собі людина справді харизматична? Зрештою, людей, які вміють триматися в суспільстві, чимало, а харизматичних одиниці. Отже, невловима харизма - це щось більше, ніж просто манера поведінки? 

З іншого боку, уявімо, що харизма справді є вродженим даром. Чи може він проявитися повною мірою без навичок? Чи розкриється харизматичність людини, якщо вона не вчитиметься нею керувати? Усі інші таланти - художній, музичний, письменницький - потребують навчання і огранювання. Ймовірно, це стосується і харизми. Отже, всі ці психологічні поради мають сенс? Утім, тоді постає й інше питання:  як обрати правильні поради. Невірний шлях навчання може занапастити талант...

На фото: каблучка "Шосте чуття"

А що ви думаєте з цього приводу? Харизма - вроджений дар чи навичка? Чи можна навчитися харизматичності? І чи пробували розвити харизму ви?

Женя Орінго