До Харкова можна ставитися по-різному - вважати його прекрасним, сумбурним, яскравим, дивним - яким завгодно. Але важко заперечувати те, що Харків - явище незвичайне: відвідавши його навіть один раз, ви гарантовано пам’ятатимете його все життя.

Чи мало у світі міст з унікальним обличчям, що запам'ятовується? Мабуть, і чимало. Втім, Харків вирізняється навіть серед них; а ще, як казав один чудовий харківський екскурсовод, “майже в кожній цікавій історії буде слід харків’янина”. Але чому? Що в ньому такого особливого? Гарне запитання: давайте розбиратися!

І почнемо, як годиться, з історії. Так уже вийшло, що Харків - місто відносно молоде. Ну як сказати: лише в XVII столітті на світ з'явилося, бувало й старше. Але, можливо, пізня поява на світ саме у вигляді міста (а не простої фортеці) і визначила багато в чому його обличчя.

Харків - молоде місто. Від самого свого народження воно спрямоване в майбутнє, в експеримент і утопію. Стародавніх кріпосних стін у ньому не знайти, з замками теж не склалося, однак якщо будь-яке інше місто це б зробило нецікавим, то у випадку Харкова зовсім навпаки. Якщо минулого немає, воно пішло або зруйнувалося - це привід звернутися до майбутнього! Це привід звести приголомшливі конструктивістські будівлі: тон усьому, звісно, задає Держпром, але й інші будівлі не відстають - наприклад, корпуси університету Каразіна або більшість будівель на проспекті Науки. Усі ці будівлі спрямовані в майбутнє, можна навіть сказати, у ретрофутуристичне майбутнє, у якому прогрес досяг небачених висот, життя стало простішим і веселішим, а найбільша турбота людства - спорудження космічної станції на Марсі. Хочете вірте, хочете ні, але Харків - єдине місто, в якому ретрофутуризм зміг втілитися і зберегти свою силу, енергію та оптимізм. У Харкові просто неможливо не вірити в щасливе майбутнє.

Харків - творче місто. Це місце, де концентрується неймовірна кількість творчих людей, організацій і рухів. Це місце, що з легкістю породжує творця за творцем. Чого варта одна тільки Харківська школа фотографії, світове надбання, між іншим. У Харкові буквально кожен другий - художник, музикант, поет, і для Харкова це абсолютно нормально. При цьому Харків - ще й визнаний центр авангардної культури і всілякого андерграунду. Як мінімум, це рідне місто Сергія Жадана  Хоча насправді не тільки його: саме в Харкові традиційно мешкають найавангардніші поети, найбожевільніші музиканти, найзатятіші ролевики... Можливо, справа в географії, і їх притягує саме місце?

Та сама Харківська школа фотографії, автор Андрій Авдєєнко, серія "Доповідь прибульця про візит на Землю 1998 року". 

Харків - дуже концентроване місто. Ти знаєш когось із харківської компанії поетів/музикантів/рольовиків? Сміливо можеш стверджувати, що через його знайомства ти знаєш половину міста! (А вже вони тебе знають стовідсотково). У тебе день народження кота/весілля/захист диплома за Холодною горою? Будь упевнений, що про це вже знають на П'ятихатках і в Індустріальному, і навіть уже їдуть тебе вітати. Що б не сталося в місті, в якому б його районі це не сталося - місто відгукнеться, немов живе тіло, воно ніколи не залишиться байдужим.

На фото: підвіс "Молитва за Харків"

Нарешті, Харків просто дуже красивий. Суміш модернової архітектури, вишуканої сецесії, брутального конструктивізму і періодичного раптового лісу (привіт Саржиному Яру) створює враження, ніби в одному місті сконцентрувалася ціла світобудова. Краса міста дивна і різноманітна, і завжди - ні з чим не порівнянна. Ймовірно, саме еклектичність, різноманітність і непередбачуваність і створює неповторне обличчя Харкова - те середовище, яке ми знаємо. І те, яке ми любимо 

Ольга Орінго