Сніжно-сліпуче срібло зазвичай розглядають як естетичний об'єкт. І не дивно: цей метал разюче красивий і прямо створений для ювелірної справи. Але чи багато ми знаємо про хімію срібла? Давайте дізнаємося трохи більше!

Срібло називають "шляхетним металом". Але не тільки за зовнішню красу і ювелірну цінність: "шляхетність" різних речовин - це хімічний термін! "Шляхетна" речовина - це речовина, яка мінімально контактує з іншими речовинами, зовсім як аристократ, який вкрай рідко поблажливо ставиться до спілкування з простими смертними. Так, срібло не реагує на луги і більшість кислот, його вкрай важко окислити або розчинити, більшість сильнодіючих сполук не чинять на нього зовсім ніякого ефекту. Срібло байдуже навіть до соляної кислоти! Що б з ним не відбувалося, воно завжди залишається самим собою.

Така дивовижна стійкість пояснюється тим, що срібло зовсім трохи, але все ж реагує на кисень, що міститься в повітрі. На його поверхні з'являється найтонша оксидна плівка, яку неможливо розгледіти навіть у найсильніший мікроскоп. Її товщина - всього близько 10 ангстрем, а 1 ангстрем - це діаметр одного атома водню. Найтонша плівка всього в десять атомів виявляється надійним захистом практично від усього: випаровування, розчинення, подальшого окислення та інших неблагородних процесів.

Сульфід срібла

Щоправда, є пара речовин, з якими срібло таки реагує, причому досить бурхливо. Свого роду вузьке коло спілкування для металу-аристократа. Одна з таких речовин - сірка. Улюблена сполука срібла - це сірководень: з ним воно реагує завжди, навіть якщо сірководню поруч буквально пара молекул. У результаті на поверхні металу утворюється шар сульфіду срібла, щільної речовини чорного кольору, через яку срібло і темніє. 

А де срібло взагалі знаходить сірководень? Та практично скрізь. Чи знаєте ви, що невелика кількість сірководню виробляється клітинами нашого тіла? Між іншим, сірководень - дуже потрібна в організмі штука: він відповідає за "провідність" нервових клітин і сприяє запам'ятовуванню інформації. Без нього нашій складній нервовій системі нікуди. Не дивно, що срібло, одягнене на тіло, відшукує сірководень без зусиль і миттєво з ним реагує. Можна припустити, що срібні прикраси частіше темніють на людях, які багато думають... Але це лише теорія, самі розумієте  

Ще одна улюблена речовина срібла - ртуть. У ртуті срібло розчиняється, що взагалі-то йому не властиво, проте в цьому випадку воно робить виняток. У результаті виходить срібна амальгама, речовина, яку за старих часів використовували для виготовлення дзеркал. А зараз у деяких місцях із неї роблять зубні пломби. Як змінилися часи...

На фото: підвіс "Колба №5"

Срібло можна назвати одним із найбільш недооцінених металів. Не в сенсі краси, а в сенсі практичності. Багато століть срібло вважалося настільки ж красивим, наскільки і марним у використанні: з м'якого металу не зробиш ні меча, ні цвяха. Та й хімічні властивості у нього через благородність досить скромні. Усе змінилося в XIX столітті, коли у світ прийшла промислова революція: настав справжній зоряний час срібла!

По-перше, виявилося, що певні сполуки срібла мають високу чутливість до світла. А що, якщо спробувати штучно керувати світлом, яке на них падає? На поверхнях, покритих такими сполуками, можна отримувати різноманітні фігури і навіть повноцінні зображення! Так срібло відкрило еру дагерротипії, а трохи пізніше й фотографії.

По-друге, срібло виявилося чудовим електропровідником, ще й неймовірно стійким до корозії. Почалися численні експерименти зі сріблом і електрикою, результатом яких стало створення акумуляторів і батарейок. Цей метал і сьогодні використовується в електротехніці - без нього буквально нікуди.

По-третє, вже у XX столітті виявилося, що срібло легко витримує абсолютно божевільні температури, за яких всі інші метали плавляться. Так з'явилися срібні тиглі - ні, не шкільне обладнання в Гогвартсі, а цілком реальні пристрої для високотемпературних плавок.

І по-четверте, срібло, точніше, його хлорид, виявився вельми чутливим до радіоактивних частинок. Він знаходить їх настільки добре, що використовується в сучасних детекторах радіації. Навіть таке непросте завдання виявилося під силу сріблу!

На фото: підвіс "Мистецтво рівноваги"

Втім, крім безперечної користі, срібло ще й просто дуже красиве. Але милуватися срібною каблучкою або підвісом набагато приємніше, пам'ятаючи ще й про неймовірні здібності цього металу 

___

Для підготовки статті використана інформація з книги Михайла Левицького "Карнавал молекул"

Женя Орінго