Коли читала мрійний допис про хімію, то відчула те, що мені взагалі не властиво. На то вона й хімія, щоб винайти незвичні сполуки з карколомною формулою… Почуття ті нагадували шипучий коктейль з ностальгії, захоплення та заздрості, бо хімія для мене завжди була прихована за надійними замками, десь у броньованій шафці за межами уяви. 

У своїй конкурсній темі Ганна Павлівна (Nuro4ka) лише трохи окреслила cтан викладання хімії у школі, і ця тема сколихнула спогади дитинства. На початку вісімдесятих мені подарували розкішний набор «Юний хімік», який захопив мене на всі літні канікули. 

Почала мріяти: ось почнеться в нас хімія з цікавими дослідами, а я вже стільки всього знаю! Та не так сталося, як гадалося. Тепер вже складно пригадати, як саме дитина, що читала про кожен реактив в енциклопедії, насолоджувалася дослідами, записувала результати та намивала пробірки, виросла у дорослу людину, яка не розуміється в хімії і навіть боїться її… Нашій вчительці довелося докласти багато зусиль, щоб я не заважала на уроках, не лізла з дурними питаннями, не мацала нічого на столі  і просто зазубрювала підручник. Відповідь на всі питання була одна: «Вчить матеріал, інше вам знати не треба».

Тому коли під час вивчення мрійної теми відчула заздрість до учнів Ганни Павлівни, чітко зрозуміла, що сережки «Хімічні» повинна зробити, як уклін одній з найвеличніших справ людини — нести світло знань.

Хімія повинна не ховатися сором’язливо десь за палітурками підручників чи дверима дослідних інститутів, а царювати нарівні з іншими науками. І, можливо, маленька срібна згадка у вигляді ювелірної прикраси стане тією крапелькою, що перетягне рипучі освітні терези на бік вчителів, щиро захоплених у справу свого життя. 

До цієї теми згодом повернемося, коли зберуться разом усі цьогорічні мрії та будемо підводити підсумки. А тепер перенесемося у творчу лабораторію та подивимося, як оживав ескіз сережок «Хімічні».  

Взагалі технічно цей сезон вийшов одним з найскладніших, хоча ескізи спочатку майже не бентежили. Лейтмотив процесу створення усіх сережок був такий: «Не годиться, треба легше. Переробляємо, треба тонше. Ні, треба ще легше… Ой, а тепер потрібно трохи міцніше, бо вже дуже тонко, але ж важче робити теж не можна». 

Авторка ескізу про ідею прикраси писала так: "Саме через захоплення хімією давно мрію про якусь прикрасу-символ, що демонструвала б мою належність до цієї чарівної науки. Тож моя цьогорічна "Срібна мрія" відображається у сережках-конго "Хімічні", адже будь-яка сполука народжується у хімічній лабораторії, а найрозповсюдженішими "колисками" для речовин є власне пробірки та колби"

Срібні колби доводили до досконалості впродовж двох місяців — кількість спроб вражає навіть мене, але нарешті змогли спіймати усі кути і знайти потрібну вагу. Покажу вам дещо з архівних замальовок невдалих експериментів:

У процесі визволення сутності з рамок форми ми далеко відійшли від класичної округлості конго, прибрали додаткове окреслення навколо колби, також розробили нову надійну застібку на базі англійського замка, відмовилися від каменів (добре, що авторка ескізу це передбачила в описі) і вийшли з початкових майже 8 грамів в одній сережці на рекордні 3 грами! Тепер це незвичні, зручні та гарні сережки, в яких легко читається першоджерело натхнення. 

Остання версія народилася лише минулого тижня, і на фото вони вже полетіли галопом, щоб встигнути.  

В срібній колбі творяться дива, бульбашки стрімко переміщуються вгору — дивлюсь на сережки «Хімічні» і відчуваю надію, що ми встоїмо, переможемо та зробимо українську освіту найкращою в світі: цікавою, легкою та захоплюючою, такою, щоб дітям та дорослим хотілося вчитися новому, творити і мріяти. Щоб хотілося жити повним життям, жити в Україні!

Олена Маслова 
 

P.S. Будь ласка, уважно перегляньте усю конкурсну тему на форумі, це дійсно захоплює!