Що виникає у ваших думках, коли ви чуєте слово "пригода"? Якщо ім'я Дж.Р.Р. Толкіна для вас не порожній звук, то перша відповідь на це запитання з'явиться в уяві миттєво та мимоволі. Звісно ж,  Пригода Більбо Беггінса та гномів!

В історії подорожі до Самотньої Гори є все. Є симпатичний читачеві герой - містер Беггінс, неповторний Зломщик, з любов’ю до смачненьких обідів та тютюну. Є добрий чарівник і за сумісництвом трикстер - Гендальф. Є король у вигнанні – Торін. Є зачарований скарб - Аркенстон. А ще є величезний страшний вогнедишний дракон. Яка ж пригода без дракона?

Ілюстрація з роману "Гобіт, або Туди і звідти"

...А ось це, до речі, гарне запитання. Чи можлива була б пригода Більбо Беґґінса без Смауґа? Наскільки взагалі герою необхідний дракон? Якщо подумати, то, мабуть, необхідний. Перемога над драконом - той момент, коли герой повною мірою проявляє свої якості, свого роду "іспит на героя". І Більбо його блискуче витримує, нехай і незвичайним способом, ну так він і не воїн, а Зломщик, зрештою. Дракон - втілення всіх страхів, з якими необхідно зустрітися віч-на-віч і або подолати, або піддатися їм і загинути... Одним словом, без дракона ніяк. Він абсолютно необхідний у будь-якій справжній Пригоді.

Здається, Толкін і сам вважав приблизно так само. Його дракони - класичне втілення всіх можливих випробувань, які випадають на долю героя. Вони не просто сильні, небезпечні і дихають вогнем - є у них зброя і страшніше полум'я. Дракони Толкіна розумні, підступні, вони чудово вміють брехати та вводити в оману. Герою мало витримати фізичну битву - потрібно ще пройти випробування духу і не піддатися на драконячі провокації...

А провокувати вони будуть неодмінно! Згадайте Смауга і його отруйні промови. Адже він прекрасно знав, що і перед ким говорить. Вочевидь, він розраховував, що маленький скромний гобіт злякається. Однак Більбо гідно витримав випробування і не піддався на драконячі виверти. Іспит на героя він склав на відмінно. Цікаво, що подумав би Смауг, якби дізнався, що його призначення - служити перевіркою хоробрості для містера Беґґінса з Шира? Напевно, лопнув би з досади, і стріли б витрачати не довелося.

Вся ця історія так і просилася в колекцію Орінго. Але як її втілити? Як розповісти однією прикрасою про величезну Пригоду? На щастя, відповідь підказали Анастасія Вікторівна (Anastasiya) та Еліна Альбертівна (Lina2018). На сесію ювелірно-літературного клубу «Екслібрис» вони намалювали два чудових ескізи, що поєдналися в медальйоні "Путівник шукача пригод".  Щоправда, для того, щоб прикраса втілилася у сріблі, Олені Масловій та майстру-ювеліру Павлу Манюку довелося викурити не одну люльку та витратити чимало часу й натхнення – за гармонійність та вагу довелося добряче позмагатися. Але ж який казковий результат на нас чекає…

Покрутимо медальйон у руках: тут така купа деталей, що складно навіть обрати, з чого почати роздивлятися та розгадувати символіку… Форма і лицьова частина були натхненні ескізом Анастасії Вікторівни (Anastasiya): це книга, на обкладинці якої видно Туманні гори, місяць-камінь і сам загін Торіна, що крокує назустріч пригодам. Десь серед крихітних фігурок напевно є і сам містер Беггінс з каблучкою в кишені та купою гудзиків на жилеті.

Та мандрівники дарма такі безтурботні: зверху на книзі, біля вушка-ляссе, «немов жахлива ворона», влаштувався дракон. Крила, що нагадують сторінки, ловлять вітер, а дракон уважно роздивляється гори, луну й мандрівників. Чатує чи оберігає? Хтозна… Так чи інакше, важко не радіти при виді такого поповнення драконячої родини Орінго: у цього дракона є і ім’я, і історія, і чималі скарби. До речі, може це Аркенстон, а не місяць, сяє на медальйоні?!

Однак це ще далеко не все. Переверніть прикрасу - і на зворотному боці побачите знайомий кожному толкіністу символ. Еліна Альбертівна (Lina2018) в своєму ескізі незвично обіграла монограму Толкіна, зібравши її з меча Більбо, люльки Гендальфа,  гном’ячої сокири і ельфійської діадеми. Так собі хитромудра й вишукана вигадка, як раз у дусі гном’ячих загадок!

Крутимо підвіс далі – що це? Та це ж на корінці книги продовжується гірський хребет, вершини уходять все вище й вище, обіцяючи нові пригоди… Вушко прикраси утворює срібна стрічка – закладка-ляссе, яка дуже гармонійно буде поєднуватися зі справжнім шовковим шнурочком. А якщо подивитися на сторінки книги згори, то буде враження, немов дракон виглядає з них і от-от злетить.

А тепер саме час відкрити медальйон-книгу. Що нас чекає всередині? Віконце гобітської нори, в якому видно зворотний бік каменю. Дім як зворотний бік будь-якої Пригоди... і навпаки. І зверніть увагу на напис, який, немов ельфійська в’язь, проступає при світлі місячних променів - ще один приємний сюрприз для любителів промовистих деталей. (А заодно для поціновувачів традиції Орінго поміщати цікавинки всередині прикрас).

Медальйон "Путівник шукача пригод" не просто має форму книги, він і сам читається як книга – як бачите, у ньому гармонійно поєдналося безліч символів і відсилань. Це справжня знахідка і для любителів Толкіна, і для поціновувачів фентезі як такого, і просто для тих, кого, як і в дитинстві, кличе свіжий вітер Пригод. Поки він закритий – легенда не розпочалася, і десь зеленими шляхами Середзем’я плутає Більбо, Гендальф й гноми, а дракон Смог безтурботно спить собі на коштовному ліжку. Та варто доторкнутися до срібла, зігріти його в долонях, наповнити медальйон чимось, важливим й символічним саме для вас – і розпочнеться нова Пригода… Яка? Не знаємо – адже її напишете саме ви.

Ольга Орінго