Здібності ШІ-художника ми вже з’ясували, а як щодо письменницьких талантів? Не секрет, що безвідмовний помічник-копірайтер спокушає багатьох: деякі сторінки в інтернеті вже повністю переходять на згенерований контент. А як щодо книжкових полиць?

У чомусь ШІ однозначно перевершує письменників-людей: наприклад, у нього ніколи не буває творчої кризи чи бажання піти прогулятися замість сумлінної літературної праці. Тож можна закинути до нього який-не-який сюжет, задати стиль і жанр, згенерувати розділ за розділом, уважно вичитати – і бігти до видавництва по «заслужений» гонорар. Ця ідея вже не нова: хтось штампує книжки сотнями й продає їх на Amazon, хтось пропонує курси «Як заробити на згенерованих книжках»; на Amazon навіть з’явився новий піджанр: книги про використання ChatGPT, повністю написані ChatGPT. 

Не обходиться й без скандалів: то один, то інший відомий автор зізнається в «грі» з ШІ. Японська письменниця Ріє Кудан, авторка футуристичного роману «Токійська вежа співчуття» і лауреатка літературної премії Акутагави, відверто заявила, що частину тексту за неї написала нейромережа. За словами авторки, розмови з ChatGPT її надихають – вона довіряє йому те, що не може довірити більше нікому.

Канадська письменниця Лена Макдональд взагалі забула прибрати зі свого роману фрагмент спілкування з  ChatGPT. Завдяки цьому діалог головної героїні з драконом набув неочікуваних відтінків: «Я переписала уривок, щоб він більше відповідав стилю Дж. Брі, який містить більше напруги, жорстких відтінків та глибокого емоційного підтексту, прихованого під надприродними елементами». І такі забуті промпти – не поодинокий випадок…

Наші "Дракоші" теж у шоці!

Не втрималися від спокуси й українські автори, щоправда, з дослідницькою метою. «Хочу на Марс» – перша українська книжка, повністю згенерована нейромережею. Редакторка книги, Мар’яна Горянська, каже, що це був експеримент, покликаний «спробувати новий інструмент і зрозуміти, чи може він бути корисним для створення книжок». Вона зібрала запитання про Марс у дитячої фокус-групи й попросила ChatGPT надати відповіді, доступні п’ятирічній дитині. Втім, отриманий текст довелося дуже довго редагувати: були і фактичні помилки, і складні, незрозумілі для маленьких читачів відповіді.

«Я запитувала: "Що мені робити, якщо я хочу колонізувати Марс?", а чат відповідав: "Ти молодець, що в юному віці цікавишся такими проблемами, от, наприклад, можеш брати участь у студентських конференціях"».

Далі до справи долучився дизайнер Олександр Ковалєвський: він генерував зображення разом з Midjourney. З першого разу генератор зображень знов-таки не впорався – малюнки довелося довго відфільтровувати, адже уява Midjourney про Марс іноді виявлялася відверто химерною.

Книжку надрукували обмеженим накладом у видавництві «Ранок». Головна редакторка «Ранку», Ганна Булгакова, зазначає, що основною метою цього проєкту було привернути увагу до використання ШІ у книговидавництві, створити суспільну дискусію і підштовхнути до появи відповідних норм в українському законодавстві. Адже книговидавцям ще не раз доведеться мати справу з ШІ – і краще робити це контрольовано.

А поки ШІ вчиться писати книжки не гірше за справжніх авторів, останні б’ють тривогу: справа у тому, що твори, на яких навчають системи, часто використовуються без дозволу. Гільдія авторів США навіть створила відкритий лист до генеральних директорів компаній, що працюють зі штучним інтелектом, у якому вимагає отримувати згоду автора перед тим, як завантажувати його роботу в нейромережу. Втім, попри те, що лист підписала велика кількість відомих письменників, зокрема й Маргарет Етвуд, знана авторка антиутопій, процес, ймовірно, уже не зупинити.

Нам доведеться визначатися – чи готові ми поповнювати особисту бібліотеку згенерованими книжками. А якщо ні – то як розпізнати підробку?

А чи не лишають у вас тексти, створені ШІ, дивний присмак, розкажіть у коментарях!

Ольга Орінго