І знову ретельно розпланований тиждень злітає з котушок та погойдується на ниточках нових пригод: попередній полетів шкереберть, бо сторінку Instagram вкрали, а цей — тому що повернули. 

Планувала розповідати про філософію Орінго, але такий сьогодні дивний понеділок, коли не знаєш з чого починати та де ті береги, до яких пливеш… 

Нагадує кліп Imagine Dragons на пісню "Monday", де світ вже остаточно здурів, але ти все одно рухаєшся далі,  просто не можеш не рухатися. До речі, пісня і кліп з нотами рожевого апокаліпсису вийшли ще у 2021 році, до початку великої війни. Вони там, мабуть, якісь провидці. І барбі-манію відчували теж заздалегідь. 

Але з іншого боку — ми з вами поки що не у вигаданому постапокаліптичному світі, а у досить реальному вимірі 2023 року, може не настільки ефектному, проте у ньому набагато більше варіантів, а не лише «Game over!» над обрієм. 

І коли я пишу МИ, то маю на увазі не лише нашу команду. Так, ми дійсно створили та щодня сервуємо цей круглий стіл, за яким чекаємо усіх, хто з українським лицарським духом. Та без вас, наші справжні лицарі, ми б нічого не могли, нікуди б не рухалися і могли б підтримати статистику, де термін існування більшості підприємств — до семи років.

Мене сьогодні зранку запитали, чому в маленького (як ми чесно позиціонуємося по об’ємам виробництва та кількості робітників) Ювелірного дому Орінго така велика підтримка спільноти. Намагалася відповісти, замислилася і зрозуміла: реально не знаю. Написала, що напевне це пов’язано з тим, що працюємо дуже давно і дуже постійно. Але в мене це питання залишилося, і я хочу перенаправити його до вас, щоб відредагувати свою картину світу.

Підкажіть, будь ласка, що саме приводить вас до круглого столу Орінго та скільки вже років ви тут?

Чому існування Орінго взагалі має для вас значення? 

Відчуваю, що це й буде самий вдалий початок цього тижня. 

З любов’ю та вдячністю, 
Олена Маслова