Любите відпочинок на природі? З розвагами, іграми і, звісно, смаколиками? Що може бути смачніше за соковите м’ясо на решітці, запечену рибку чи молоді овочі? А сир, що тягнеться довгими ниточками, намагаючись утекти з міцних обіймів лаваша? І не забудьте про букетик свіжої зелені, встромлений десь в апетитних кружальцях ковбаски.
Пікніки настільки міцно увійшли в перелік варіантів для відпочинку, що вже складно уявити життя без них. А все ж таки пікнік явище доволі молоде. Так, первісні люди готували здобич на вогні й споживали їжу разом, але тоді просто не існували інших варіантів. Та й навряд це дійство супроводжувалось іграми. Хто ще ласував смачненьким поза межами дому? Пастухи, подорожні, мисливці? Для перших двох це також була вимушена справа, а їжа не вражала розмаїттям. Мисливці під час перерви на полюванні, якщо ми говоримо про розвагу аристократів, певно найбільше наблизились до сучасної форми пікніка. Та й вони не мають стосунку до винайдення веселих вечірок на природі.
Історики приписують винайдення пікніка, як форми сумісного поїдання смаколиків, що кожен приніс з собою, французам. Це були вечірки в приміщенні, на які кожен гість мав принести тарілку їжі, вино (подейкують, що аж 6 пляшок на одного гостя) або зробити свій внесок у оплату витрат. Дозволити собі такі розваги на той час могли тільки заможні французи.
Коли революція похитнула становище знаті, багатії в пошуках кращої долі подалися до Англії й привезли з собою любов до пишних вечірок. І вже тут, на туманному Альбіоні, пікніки перемістились з маєтків на галявини. Можливо все це відбулось через бажання втекти на природу, трохи далі від нав’язливих правил етикету та суспільних норм. Хоч існує версія, що це середній клас, не маючи можливості слідувати звичкам аристократів, переніс суспільні обіди на вулицю, де не потрібні вишуканий інтер’єр та зручні меблі. Багатії ж не здавали позицій і окрім частування несли на галявини шовкові килими та стільці. Тож пікнік певний час ще лишався символом статусу, а стати ближче до народу йому допомогли здобутки промисловості. З розвитком транспорту все більше людей організовували поїздки на свята та вихідні. А що може бути краще за пікнік під час такої подорожі?
Чим далі люди від'їжджали від дому, тим гостріше ставало питання зі збереженням смакових властивостей продуктів. Якщо кулінарні книги 18-19 століття радили приготувати для пікніка спеціальні делікатеси: шотландське яйце, язик в желе, ростбіф, ребра ягняти, смажених курок та салат з лобстерів, то вже у 20-му їм на зміну прийшли більш прозаїчні сендвічі, крекери, чипси. Змінився і традиційний кошик для пікніка. Важелезні фарфорові тарелі та надто крихкі скляні бокали поступились місцем одноразовому посуду. І абсолютно точно сьогодні складно уявити на пікніку килим.
Наталія Орінго
