Скільки не говори про важливість духовного і другорядність плотського, все ж таки художникам і поетам потрібно не тільки творити, а й їсти. Заробляти творчістю завжди було непросто, а особливо за часів, коли не було ні галерей, ні музеїв, ні видавництв із книжковими магазинами. І тут на допомогу творцям приходили меценати.

Сьогодні люди нечасто замислюються про те, що ще кілька століть тому бути творцем було вельми непросто. І не тільки тому, що «незручна» творчість могла принести неприємності серйозніші, ніж гнівні коментарі в соцмережах, а й тому, що творчістю було просто не заробити. Для художників і скульпторів немає ні галерей, ні виставок: хочеш грошей - шукай гонористих багатіїв, які мріють про власний портрет, і сподівайся на державне замовлення. Для письменників немає видавництв, та й узагалі немає такого поняття, як масове читання (принаймні до Нового часу і Гутенберга). Читачі не зможуть подякувати автору монетою, тому що читачів у такій кількості просто немає. Тож навіть найгеніальніший автор - або аристократ, який живе на спадщину, або має «серйозну» роботу, а то й не одну.

Але робота часто погано поєднується з творчістю: і те, і інше ризикує опинитися в програші (творчість частіше), і творець або опиниться в злиднях, або перестане бути творцем. І ось тут з'являються вони, справжні чарівники, які дивом розв'язують цю нерозв'язну суперечність - меценати. 

На фото: каблучка «Вічне перо»

Меценатами, як відомо, називають багатих людей, які надають матеріальну підтримку художникам, поетам, письменникам, часом навіть ученим і дослідникам. Мотиви можуть бути різними - бажання заробити репутацію освіченої та щедрої людини, бажання створити певний політичний імідж або навіть спроба наблизитися до кола творців і, не маючи власного таланту, підтримати чужий. А часом це й просто альтруїзм - якщо сам давно ні в чому не маєш потреби, чому б не поділитися з іншим? Меценати можуть діяти з різних міркувань, але всіх їх об'єднує одне - у своїй підтримці вони не розраховують на матеріальну вигоду. Меценати і спонсори - різні люди.

За самим словом «меценат» стоїть цікава історія і не менш цікава людина. Багато хто чув, що це слово утворене від імені римського аристократа Мецената, який протегував Горацію і багатьом іншим поетам. Зазвичай на цьому відомості про Мецената і закінчуються. Від деяких пізніх поетів і мислителів навіть можна почути ідею, що Меценат заслужив собі місце в історії виключно тим, що вчасно опинився біля Горація. Ця ідея виражається у віршах і прозі, а автори всіляко вправляються в поблажливому тоні - мовляв, багатій випадково потрапив в історію, а всього лише грошей поетові давав. Це не зовсім так, звичайно ж. Точніше буде сказати, що Меценат став покровителем поетів саме тому, що вже встиг посісти місце в історії.

На фото: брошка «Екслібрис»

Гай Цільній Меценат належав до давнього і знатного роду. Він був свідком перетворення Римської республіки на імперію під управлінням Августа, а потім став довіреною особою і другом самого Августа. Новий курс на розширення земель і одноосібне правління імператора Меценат підтримував настільки активно, що римські історики називають його одним з основних творців імперської політики. Він сприяв примиренню ворогуючих партій, давав імператорові поради щодо організації державних інститутів... Про це важливо сказати ще й тому, що історики переконані - поети Меценат протегував теж із політичних міркувань. У всякому разі, це одна з причин.

Новій державі потрібна нова поезія, а великі поети з порожнечі не беруться. Ймовірно, так міркував Меценат, запрошуючи на прийоми Горація, Вергілія та інших римських літераторів. Поезія без хліба почувається доволі погано; прекрасно це усвідомлюючи, Меценат, проте, не намагався купити лояльність творців і змусити їх прославляти імперію або самого себе. Він створював умови, в яких поети зможуть творити, не думаючи про їжу - і врешті-решт, прославлять імперію самі. І, як ми самі бачимо, його розрахунок виправдався.

Горацій, Вергілій та Варій в будинку Мецената (Шарль Франсуа Джалаберт, XIX ст.)

Утім, за свідченнями сучасників, Меценат керувався не тільки інтересами політики. Він був освіченою людиною, ерудитом і гедоністом, за що його критикували прихильники «традиційних римських цінностей» - брутальності, суворості й аскетизму. Меценат цінував таких самих освічених людей, які однаково добре знаються на віршах, мистецтві та вині, і ставився до них як до рівних незалежно від походження чи багатства (що для римського суспільства було справжньою екзотикою). Крім того, він і сам був літератором - щоправда, його вірші та філософські есе практично не збереглися, про них відомо лише зі згадок сучасників. 

Як бачите, Гай Цільній Меценат не потребував того, щоб здобувати славу за чийсь рахунок. Однак він зумів дати чудовий урок того, як правильно розпоряджатися великими грошима. Витрачати їх на надмірності нерозумно. А ось інвестувати в історію - зовсім інша справа. 

Женя Орінго