"Головна проблема цитат в інтернеті в тому, що люди відразу вірять у їхню справжність". Хто це сказав, Конфуцій, здається? Чи Кастанеда? Мережею гуляє стільки різноманітних цитат, що часом важко пригадати, хто з великих що саме сказав - і чи говорив узагалі.

Схоже, жанр цитат, сказаних незрозуміло ким і приписаних відомим історичним особистостям, існує стільки ж, скільки й соцмережі, в яких такі цитати зазвичай поширюються. Ви й самі напевно з подібним стикалися. Одному багатостраждальному Шевченку приписали стільки віршів, що вистачить на цілу збірку! Але Шевченку справді не пощастило: вірші, які йому приписують, породжені безоднею соцмереж і взагалі не мають стосунку до української поезії. А ось з окремими цитатами часто складніше. Багато глибокодумних висловів на перевірку виявляються цілком навіть справжніми! Ось тільки належать вони зовсім не тому, кому приписані, до того ж часто ще й вирвані з контексту або навіть перефразовані до невпізнання. Подібні бродячі цитати, відірвані від своїх справжніх авторів і приписані комусь іншому, в мережі називають "цитатами-бастардами". І, на відміну від вигаданих фраз і віршів, це явище набагато старше від соцмереж і навіть інтернету.

Отже, які ж фрази належать зовсім не тим, кому їх приписують?

На фото: брошка "Екслібрис". Начитаність та ерудиція - хороші щеплення від довіри сумнівним цитатам

"Якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка!". Прийнято вважати, що цю фразу вимовила королева Марія-Антуанетта. Мовляв, королева була настільки відірвана від життя простого народу і від життя взагалі, що дозволила собі таке легковажне висловлювання. Насправді ця фраза взята зі "Сповіді" Жана-Жака Руссо. Ні, нехороший Руссо не писав про королеву свідомої брехні  - цю фразу він приписав якійсь неназваній "принцесі", а самій Марії-Антуанетті в рік написання "Сповіді" було всього дев'ять років. Руссо не зміг би приписати їй цю фразу за всього бажання! Це цинічне висловлювання дивним чином пов'язалося з королевою в першій половині XIX століття, через кілька десятків років після Великої Французької Революції. Хто б це не зробив, фактчекінг явно не був його сильною стороною. Крім того, це приклад фрази, вирваної з історичного контексту (а переклад цей розрив тільки підсилює): в оригіналі згадуються не "тістечка", а "бріоші", різновид пшеничного хліба. Ці самі бріоші героїня Руссо пропонує їсти біднякам після того, як у крамницях закінчиться дешевий "соціальний" хліб для незаможних. Тобто сенс оригінальної фрази приблизно такий: закінчилися соціальні допомоги - платіть за свій хліб самі, нічого у країни на шиї сидіти. Досить жорстко, але, погодьтеся, далеко не так цинічно.

Портрет Жана-Жака Руссо, випадкового автора найвідомішої цитати-бастарда

"Після нас - хоч потоп!". Ця фраза - теж неправдива цитата, її приписав королю Людовіку XV Вольтер, і Вольтер, на відміну від Руссо, зробив це цілком свідомо. Знаючи його ставлення до короля і монархії загалом, нічого дивного.

"Чим більше я пізнаю людей, тим більше я люблю собак". Багато хто міг би підписатися під цією фразою, чи не так? Не дивно, що і приписують її безлічі людей, від Діогена до Бернарда Шоу (останньому, до речі, найчастіше; легко зрозуміти, ця фраза так і проситься в мову іронічного мізантропа Шоу!). Однак справжнім автором, найімовірніше, є французька маркіза Марі Рабютен-Шанталь де Севіньє, яка жила в XVII ст. Маркіза прославилася своїм великим листуванням; її листи настільки талановито і вишукано написані, що у Франції стали літературною класикою. Схожа фраза вперше зустрічається в одному з її листів доньці.

Портрет маркізи де Севіньє

"Шлях на тисячу лі починається з одного кроку". З цією фразою все досить просто. Її часто можна зустріти під виглядом китайського прислів'я, однак у неї є автор - філософ Лао-Цзи, автор "Дао де цзин" і засновник даосизму. Цікаво, що цю саму фразу нерідко приписують Конфуцію, засновникові конфуціанства, як можна здогадатися; це при тому, що Лао-Цзи конфуціанство вважав марнотою, дурницями і взагалі рішуче відкидав. Кумедно, як двох ідейних супротивників давнини "помирила" цитата із соцмереж!

Ті, кому неправдиві цитати приписують за життя, ставляться до цього явища по-різному. Хтось висловлює невдоволення, хтось шкодує, що не є автором (у дусі Оскара Вайлда - "шкода, що не я це сказав!"). Наприклад, сер Вінстон Черчілль чудово знав, що йому приписують величезну кількість афоризмів, і висловлював жаль, що не встиг вимовити їх сам. Однак на їхньому тлі виділяється Мао Цзедун, справжній чемпіон за кількістю цитат-бастардів. Він не просто прихильно до них ставився - він сприяв їх створенню! Всілякі цитатники "великого Мао" жодного стосунку до нього не мають - їх писали від імені Мао наймані автори. Тож афоризми на кшталт "те, що мислимо, те здійсненне" та інші подібні мудрості - цілком собі офіційні та схвалені псевдо-автором цитати-бастарди!

Від помилкового цитування і бажання видати вигадане за реальне нікуди не дінешся. Що поробиш, люди - істоти емоційні: якщо сильні емоції викликають і особистість, і висловлювання, то дуже вже велика спокуса їх об'єднати. Часом виходить красиво - але навіть краса виходить із присмаком незручності. Навіть не знаєш, що викликає більший сором: неосвіченість того, хто поширює такі цитати ненавмисно, чи інтелектуальна неохайність того, хто робить це з умислом. У будь-якому разі, цитати з інтернету - чудова можливість потренувати навички фактчекінгу.

А у вас є улюблені цитати-бастарди? Або, можливо, історії про них? 

Женя Орінго