В Орінго – тиждень тварин! Протягом нього ми говоритимемо про братів наших менших, яких по справедливості варто було б назвати "братами старшими": зрештою, людина як вид існує на землі всього нічого, на відміну від, наприклад, крокодила. І як старші, тварини безумовно заслуговують на нашу повагу та увагу.

У каталозі Орінго фауни достатньо – від котиків до тих же крокодилів. Як ви напевно помітили, тваринкам присвячений окремий розділ фільтру, і недарма. Прикраси з різноманітними звірами завжди актуальні, незвичайні і найчастіше ще й символічні – так, наприклад, можна багато сказати про характер людини, що вибирає собі каблучку з величним тигром або підвіс зі стрімкою гончою... 

...Людина зі своєю звичкою все підганяти під власне розуміння просто не могла не вигадати для тварин всякого роду символізм. Для кішки – граціозність і загадковість, для коня – шляхетність і витривалість, для крокодила... хм, немає сумнівів, що й для крокодила щось знайшлося. Однак насамперед різноманітні підвіси та каблучки з тваринами – це просто красиво. І орінгівський каталог вкотре це демонструє!

Давайте ж прогуляємося нашим ювелірним зоопарком! А щоб прогулянка була цікавішою, уявимо, що б було написано на вольєрах тваринок, якби ці написи робили україньскі письменники.

Полювати бенгальського тигра треба їхати в Бенгалiю, бо це не простий тигр, як бачите, а бенгальський. Чому нас iнтересуі саме бенгальський тигр?

Тому вiн нас iнтересуі, що бенгальський тигр найбiльший з усiх тигрiв на свiтi, тому що завдовжки вiн 2,5-3 метри i що самий хвiст у нього 80-95 сантиметрiв, так що, коли вам не пощастить заполювати цiлого тигра, а одбити в нього тiльки хвоста, то й тодi ви все-таки "имеете вещь".

Остап Вишня

На фото: підвіс "Тигр"

—    Слон,— заявила Муха-співдоповідач,— істота, не варта ніякої уваги! По-перше, він не може літати. По-друге, не вміє дзижчати...

  Євген Дудар

На фото: слайд "Паривар"

На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії таке:

— Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай боже їй царство небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!..

— Слухай-но, дурепо! — обірвав її проповідь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.

Григорій Сковорода

На фото: підвіс "Быстрее ветра. Черепаха"

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Василь Симоненко

На фото: каблучка "Гуси-лебеди"

Мама-Білка любила усіх своїх трьох білченят і Тата-Білку понад усе – і про цю любов мусив знати увесь світ.

– Ну куди ж вони без мене? – бідкалася вона після недільної Зеленої Служби сусідкам-білкам. – Та ж не дай Бог мене якась куниця задушить чи десь собака наскочить – пропадуть усі!

Куниць у нашому лісі ніхто зроду-віку не бачив, а собак слід було боятися хіба що неповоротким малюкам чи старим і немічним звірам, а Мама-Білка в жодну з цих категорій не потрапляла. Однак уявляла вона собі масштаби трагедії так гостро, що й сама вже змахувала сльози з чорних очей, і сусідкам співчутливим хусточку простягала.

Ірена Карпа

На фото: підвіс "Быстрее ветра. Белка"

Смішно, коли вовк грає на сопілці. Смішно, коли ведмідь танцює. Але коли вовк став уже пастухом, ведмідь монахом, а лошак радником, — це вже не жарти, а біда.  

Григорій Сковорода

На фото: підвіс "Волки"

Тоді я вперше почула історію про те, звідки взялась. Дідусь не знав, де мої батьки, бо знайшов мене в лісі біля лисячої нори майже п’ять років тому. Він забрав мене, щоб я не замерзла, бо тоді була зима. Він сказав, що спочатку я більше походила на лисицю, ніж на дитину, але з часом вилюдніла. Хоча так і залишилася руда і дика.

Весь наступний день я крутилася перед дзеркалом, роздивляючись ніс, волосся, руки й очі. Усе сходилось! Я таки була лисиця! Принаймні це пояснювало, чому я чую запах бабусиної юшки навіть знадвору і чому перед сном я завжди згортаю ковдру так, щоб утворилася нора.

Таня Поставна 

На фото: подвес "Осенний лис"

Зазвичай історії починаються розповіддю про те, хто і де народився. Проте мить появи міського їжака Вільгельма нікому не відома.
Вільгельм з'явився на світ на межі Світла і сутінків. Ну, знаєте ж? Наприклад, це коли або вечір, або ранок. Або перед дощем. Коли морок ще не можна назвати остаточним. Але і Світло - не останнє.

Тетяна Стус

На фото: сережки "Маленький Ёжик"

І на кумедному малому їжачкові завершимо нашу екскурсію - далі ви у будь-який момент можете подивитися на тваринок Орінго самостійно (і морозиво не забудьте, щоб усе було як у справжнісенькому зоопарку!).

До речі, а хто живе у ваших шкатулках?