Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

І все на світі треба пережити

Коли мене питають ті, хто подалі від Харкова, як це я так добре тримаюся у поточних умовах, то відповідаю майже не замислюючись: життя не зупиняється навіть під час війни. 

Це не якась там моя особиста надлюдська витримка або буддійська стриманість емоцій, хоча дійсно вважаю, що усі поняття з коренем ТРИМ наразі теж важлива українська зброя. 

Протилежність сакраментальної зневіри — ніяк не віра, а дії й постійне утримання мети перед очима. Коли бачу, за що бореться наша країна, від якого пекла ми відокремлюємося у цій війні, розумію важливість витримки. 

А ще бачу — тримаються мешканці Харкова і відчуваю Орінго важливою часточкою живого міста. 

Бачу — тішать українців наші прикраси та дописи і намагаюся підтримувати срібну магію кругів Орінго попри усі обмеження.

Бачу всіх близьких та далеких, відчуваю неймовірну близькість до неба й землі одночасно, тримаю горизонт планування на  тиждень вперед та цікаві світлини для настрою. І живу як живеться, бо іншого життя, іншої справи та іншої країни в мене немає.

А як раптом витримка починає вібрувати від перенавантажень, пройдуся хоча б півгодинки та прочитаю щось віршоване-потужне. Прочитаю вголос як мантру, щоб повернути собі чітке бачення. Ви тільки вслухайтеся в ці рядки Ліни Костенко:

 

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.
 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.
 

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить…
 

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.
 

Отак як є. А може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, –

Не будь рабом і смійся як Рабле!
 

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.
 

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, –

Принаймні вік прожити як належить.

 

7e74d7555918cd8f45c017a45510200b.md.jpg

28fc0b517f91972536f8e1e3fd5cbc36.md.jpg

4f8140361e6c76427d0bf9c4aa66b628.md.jpg

430f3df9448ba44c157e5ea015c6a521.md.jpg

661764a55332e2cfd442b041b7cd8e7b.md.jpg

b7a78e5db92e10a4671a1bd254bdd7dc.md.jpg

577605b7470703bd2a4db89dc26f6727.md.jpg

6172e7562e0d7c5a7ff9b2db02e87c34.md.jpg

0faa86a502020ef0a1d7c1e2d280b61b.md.jpg

1cb825c3ef01351071992c9df7d6cc9f.md.jpg

48bd5fe631a8b94428d7279831441beb.md.jpg

bb07a9b12d36af0a6599421b1846e01a.md.jpg

d215e191c0d377f75bb05ccd4799e92b.md.jpg

c13f9e0fedaeedba852b8af449321444.md.jpg

d22057d921bcee7607200945077a0649.md.jpg

 

Будемо жити та робити усе можливе і неможливе для перемоги. 

О.М. любовь

Cleona
Вс, 31/03/2024 - 23:54

Весь час в думках про всіх, кому зараз важко. Мої обставини теж на межі фінішу і старту, намагаюсь проживати день при надії і вірі, тому подумки я з тими, хто бачить внутрішнім зором завтра і післязавтра. Весна додає сил, природа мудріша за нас, оживає, наповнює енергією. Дякую за слова, за думки, за образи і буття тут і зараз. Бережіть себе.
Kell
Пнд, 01/04/2024 - 09:03

Гарні світлини, гарні думки! Най далі буде тільки краще, сил вам та натхнення!