Коли мене питають ті, хто подалі від Харкова, як це я так добре тримаюся у поточних умовах, то відповідаю майже не замислюючись: життя не зупиняється навіть під час війни.
Це не якась там моя особиста надлюдська витримка або буддійська стриманість емоцій, хоча дійсно вважаю, що усі поняття з коренем ТРИМ наразі теж важлива українська зброя.
Протилежність сакраментальної зневіри — ніяк не віра, а дії й постійне утримання мети перед очима. Коли бачу, за що бореться наша країна, від якого пекла ми відокремлюємося у цій війні, розумію важливість витримки.
А ще бачу — тримаються мешканці Харкова і відчуваю Орінго важливою часточкою живого міста.
Бачу — тішать українців наші прикраси та дописи і намагаюся підтримувати срібну магію кругів Орінго попри усі обмеження.
Бачу всіх близьких та далеких, відчуваю неймовірну близькість до неба й землі одночасно, тримаю горизонт планування на тиждень вперед та цікаві світлини для настрою. І живу як живеться, бо іншого життя, іншої справи та іншої країни в мене немає.
А як раптом витримка починає вібрувати від перенавантажень, пройдуся хоча б півгодинки та прочитаю щось віршоване-потужне. Прочитаю вголос як мантру, щоб повернути собі чітке бачення. Ви тільки вслухайтеся в ці рядки Ліни Костенко:
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить…
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
Будемо жити та робити усе можливе і неможливе для перемоги.
О.М.
Cleona
Вс, 31/03/2024 - 23:54
Kell
Пнд, 01/04/2024 - 09:03