І знову ніби уперше приходить червень. Він тішить і бентежить, кудись гукає, на щось натякає, але й завалює роботою та роздумами. До речі, про роботу... Друзі, планую найближчим часом менше виходити в ефір, бо маю височенну гору невідкладних справ, які делегувати нікому. Тому зустрічатимемось ми в щотижневих есе, та якщо у вас виникатимуть питання чи побажання — пишіть у коментарях, будь ласка, я завжди десь поруч.  

Якщо обійти увагою головну радість «дожили до літа», то для мене завжди перша асоціація з літом – це яскравість.

Не така чемна яскравість, яка буває навесні, коли фарби у палітрі природи ще чисті, ніби непочата коробка дорогої акварелі. Ні, це справжня напівбожевільна яскравість, коли сонце відблискує мільярдами діамантів над поверхнею води, коли під кожним листочком спалахує червоність, коли смак ягід відчуваєш навіть на відстані від дерева та коли хочеться яскравих емоцій та вражень.

Подорожі цього літа не на часі, на жаль, як і прогулянки біля великої води. Ягоди, які відбили у гусені й птахів,  вже їм прямо з дерева — природа цього року шурує з таким випередженням графіків, як ніколи раніше. Квітнуть півонії й жасмин, літають неймовірно співучі птахи та різнокольорові метелики, бігають райдужні комахи і нефритові ящірки, ніби страшні часи прибрали полуду з моїх очей та витерли зі світу сірість.
А найяскравіші емоції та враження отримую від перегляду стрімів «Армія-ТВ», хоча раніше не відчувала в собі гострої потреби на власні очі засвідчуватися в чіткій ефективності дронів, на які скидаю гроші… Заспокоюю себе тим, що цілком природно винищувати віруси та шкідників, які виходять за межі та зазіхають на те, що їм не належить. 

То чим же (окрім роботи 24/7) я ще підтримую гарячу яскравість літа у поточних умовах нашого міста? 

Більше малюю, аніж зазвичай. Якщо взимку в мене були більш стримані кольори олівців, то тепер на папір несуться божевільні фарби акварельних маркерів, які доїхали до мене з міста одного з найулюбленіших моїх художників, Альбрехта Дюрера. Мрію потрапити у Нюрнберг до музею на декілька днів, і не тільки зі смартфоном, а й з блокнотом для замальовок. Нормальна яскрава божевільна мрія.

А так завдяки маркерам виглядає пошук ідеї прикраси за творчістю дуже близького мені Григорія Сковороди, навіть з чорного ґрунту воєнного часу все одно лізуть радісні барви простого людського щастя. 

Також попри суцільну зайнятість тепер набагато більше читаю. Різними хитрощами  «розчитувала» себе майже рік, бо після складного минулорічного ковіду, який привезла з Європи, ніяк не могла вийти на нормальну швидкість читання.

Але (тьху-тьху, стукаю по дереву) когнітивні процеси нарешті нормалізувалися і навіть покращилися: знову нормально переварюю сто сторінок за годину перед сном, і це вже українською, а не російською, що теж новий рівень. Можу тепер сміливо літати з драконами…

Один з винайдених секретів оновлення цікавості мозку — гарні на вигляд і на дотик книжки. Навіть якщо вона не одразу мене захоплює, первинна зацікавленість все одно витягує з книги необхідні яскраві моменти.

А деякі книги, наприклад, романи Сари Пеннер, мають самі по собі настільки містичні особливості, що я спочатку чіплялася до всіх, перевіряючи, чи не мерещиться мені це диво, а потім навіть хотіла написати до видавництва… Здогадаєтеся, що незвичного в цих двох книгах? 

А нижче мої недавні придбання, спеціально на червень, на додачу до нового романа Роулінг (а в «Стрімкій могилі» аж 950 сторінок!). Роман «Арістотель і Данте розкривають таємниці всесвіту» вже проскочив поза чергою, другий день читаю у повній зачарованості про яскраве літо двох юнаків, поки відчуття схожі на «Кульбабове вино».

Я її придбала Федіру «на виріст» (завжди пояснюю собі бажання купляти книжки важливими причинами), але завжди уважно переглядаю книжки на якість перекладу і легкість читання, нудні книги йому відправляти сенсу немає. Але вже бачу, що це дійсно крутий літній роман — як дочитаю, спробую вам без спойлерів розповісти про нього. 

І закрию замальовку про яскраве літо тим, що вже двадцять років незмінно мене тішить і захоплює. Звісно, це срібло!  

«Земні радості» з фантастичними Swarovski та пелюстки півонії — одночасно чудова крапка в есе і чарівний початок нового тижня. 

А які кольори літа улюблені у вас, друзі?

З любов’ю, Олена Маслова