Намагаюся встигнути з цією замальовкою саме сьогодні, бо коли ж ще показувати прикраси, присвячені моєму дню тижня, Неділі, як не в неділю? Ба більше, саме цим прикрасам виникла тема тижня — багатогранна та яскрава колекція WEEK, а також усяке різне, що пов’язано з днями тижня.

Вже казала раніше («О коллекции WEEK, воскресном дне и тёплых объятиях», 21.03.21), що завжди виокремлюю з семи ланок тижня, які постійно повторюються, саме Неділю. І не тому, що це повинен бути вихідний день — особисто в мене усі дні однаково насичені тим, що хтось називав би роботою, а для мене це просто таке життя.

Я люблю свою Неділю, тому що в цей день мені додають сили і з неї починається мій семитактовий відлік. На сьогодні в мене за плечима 2750 тижнів і багато з них я можу вважати досить вдалими і продуктивними, хоча й невдалі та сумні рахуються теж, тут вже нічого не поробиш. Найсумніші для мене ті тижні, коли в серці було мало тепла й любові…

Колекція WEEK, яка надовго захопила мою уяву та виросла найбільшою з авторських колекцій року, інколи повертається та наполегливо потребує уваги. Ніколи не планую її продовження заздалегідь, навіть зчепила скріпкою сторінки блокнота, щоб не потрапляли на очі замальовки, але попри усі кордони та перестороги все одно проскакує магічна блискавка … і ми знову мимоволі занурюємося у продовження. 

Так наприкінці 2022 року з’явився підвіс Вівторка, «Вершини перемоги». Чому він був потрібен, пояснює прем’єрний допис «Головне — не зупинятися!»  

А от підвіс, присвячений Неділі, мав для мене особливе значення, як знак відновлення та розквіту, тому і його відкладала на потім, після Перемоги. Але несподівано, коли упродовж одного тижня декілька разів побачила, що багато чого відкладати «на потім» краще не треба, ескізний блокнот сам розкрився на «Теплих обіймах». І хто я така, щоб сперечатися з творчою блискавкою та обирати час для натхнення? 

На вільному місці аркушів з ескізами виникли квітка, що вхиляється Сонцю. Пелюстки тягнуться до інших пелюсток, щоб доторкнутися й переплестися, щоб утримати всередині сонячну теплоту, щоб утриматися хоча б на мить у найприроднішому стані любові та щирості.  

Підвіс під руками майстра спочатку пручався у сріблі, але все ж створився. І він саме такий, як хотіла — одночасно простий і складний, об’ємний та графічний, говіркий та мовчазний, помітний та таємничий...  

Теплі щирі обійми — те диво, якого так не вистачає чотири роки. Колись мене з моїми сонечками роз’єднували віруси й кордони, тепер це кордони й війна. Коли ми розмовляємо, торкаюся пальцями екрану і десь на самих кінчиках відчуваю тактильне тепло любові й надії.

Та ніякі туга, біда й війна не бувають нескінченними… Треба лише сховати трохи тепла поглибше, не дати згаснути вогнику, і потім ми обов’язково обіймемося з тими, хто далеко. 

А тих, хто поруч… їх обіймайте прямо зараз! Не відкладайте на потім усе те, що можна й треба зробити у цю мить. 

Юрій Іздрик, ЕККЛЕЗІЯСТ 2.0:

є час обіймати — і час уникати обіймів

є час щоб єднатись — і час залишатися вільним

є час на розмову — і час німувати у тиші

є час для любові — і є для байдужості ніша

усьому свій час і усьому доречна хвилина

і хвиля що винесла нас теж невдовзі відрине

і ніжність що нас підриває колись та й погасне

по-іншому тут не буває — живе те що вчасне

а що не на часі — те так і загине невчасним

бо виключно вчасно із нами трапляється щастя

тож будьмо уважні і будьмо для себе доречні

уміймо відважно дозволити іншому втечу

є час щоб кохати — й кохання що часу не знає

є час обіймати — і я от тебе обіймаю

Сподіваюся, що Неділя, фінал та початок тижня, нарешті склалися в колекції, а на потім поки посуну завершення логічної Суботи. Що-що, а логіка та вміння планувати для відбудови потрібні у першу голову. Хоча й зарікатися від творчих блискавок не буду…

Обіймаю вас, друзі!

Олена Маслова